Українська література | 5 - 9 классы
Ідейно - художній аналіз вірша " вітер з гаем розмовляє ".
Ідейно художній аналіз тричі мені являлася любов?
Ідейно художній аналіз тричі мені являлася любов.
Срочно ?
Срочно !
Ідейно художній аналіз вірша Ігоря Павлюка "Дівчинка"
Допоможіть дуже треба.
Ідейно - художній аналіз вірша"Ой ти, дівчино, з горіха зерня"?
Ідейно - художній аналіз вірша"Ой ти, дівчино, з горіха зерня".
Художній аналіз вірша " Спомин" Байрона?
Художній аналіз вірша " Спомин" Байрона.
Зробіть будь ласка ідейно - художній аналіз вірша "Чайка на крижині" автор Ліна костенко?
Зробіть будь ласка ідейно - художній аналіз вірша "Чайка на крижині" автор Ліна костенко.
Допоможіть будь ласка!
Ідейно художній аналіз вірша "Лілея" Т?
Ідейно художній аналіз вірша "Лілея" Т.
Шевченко.
Ідейно художній аналіз твору дорогою ціною?
Ідейно художній аналіз твору дорогою ціною.
Зробити ідейну художній аналіз поезії Пломіний день?
Зробити ідейну художній аналіз поезії Пломіний день.
Ідейно - художній аналіз вірша Старицького "Виклик"?
Ідейно - художній аналіз вірша Старицького "Виклик".
Ідейно - художній аналіз вірша Шевченка "Мені однаково чи буду?
Ідейно - художній аналіз вірша Шевченка "Мені однаково чи буду.
".
Вопрос Ідейно - художній аналіз вірша " вітер з гаем розмовляє "?, расположенный на этой странице сайта, относится к категории Українська література и соответствует программе для 5 - 9 классов. Если ответ не удовлетворяет в полной мере, найдите с помощью автоматического поиска похожие вопросы, из этой же категории, или сформулируйте вопрос по-своему. Для этого ключевые фразы введите в строку поиска, нажав на кнопку, расположенную вверху страницы. Воспользуйтесь также подсказками посетителей, оставившими комментарии под вопросом.
“ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ” — описово - медитативна елегія Шевченка (1841, Петербург, автограф на окремому аркуші — ІЛ.
— Ф. 1.
— № 5).
На початку 1842 поет надіслав вірш О.
Корсунові для опублікування його в другій книжці альманаха “Сніп”, але альманах не вийшов.
Вперше твір надруковано під назвою “Човен” за копією з архіву А.
Костомарової в журн.
“Вестник Европы” (1909.
— № 5.
— С. 195–196).
Вірш є модифікацією поширеного у світовій преромантичній та романтичній поезії алегоричного мотиву — життєвий човен у розбурханому морі.
Вірш є структурою розгорнутого порівняння, що тематично й формально походить від психологічного паралелізму, завдяки цьому текст поділяється на дві відносно врівноважені частини : перша частина (рядки 1–12) — символічна картина зі світу природи, умовний, неосновний образний план, друга частина (рядки 13–22) — картина зі сфери людських взаємин, реальний, основний план.
Кожна з частин грунтується на аналогічній сюжетній ситуації, яка спирається на паралельні образи - мотиви — човен і сирота, море і чужина, хвилі і люди і має подібну композиційну організацію (що включає експозицію і три сюжетні епізоди) ; варіативний розвиток теми поєднується з послідовністю подієвого ряду.
Проте принцип композиційної симетрії між частинами вірша вповні не дотриманий, завдяки чому відбувається розвиток сюжету.
Так, визначальну роль у сюжетному русі в “природній” картині відіграє повтор збагачуваного новими асоціаціями мотиву “Пливе човен… Один”, одразу ж заявленого як символічний образ самотньої людської долі : “Пливе човен по Дунаю / / Один за водою” (“піти за водою” означає небуття, смерть) ; у другій строфі драматичну експресію повтору посилює авторський коментар, що вклинюється в опис : “Пливе човен води повен / / Ніхто не спиняє, / / Кому спинить — рибалоньки / / На світі немає”.
Хронологічний момент підключається до сюжетного розгортання лише в останній строфі першої частини, яка своєю динамікою протистоїть двом початковим статичним строфам : “Поплив човен в синє море, / / А воно заграло, / / Погралися гори - хвилі — / / І скіпок не стало.
” У другій частині вірша хронологічна поступовість бере помітнішу участь у розвитку теми : поет уводить до тексту три форми майбутнього часу — ближнє, середнє, віддалене майбутнє (“Пограються…”, “Потім собі подивляться…”, “Потім спитай…”), і цей традиційний часовий ряд конкретизує і драматизує “людську” лінію сюжетної ситуації, трагічний фінал якої опосередковано заявлений символічним планом і підтверджений формулою порівняння, що розпочинає основний план (ще один елемент асиметрії у будові твору) : “Недовгий шлях — як човнові / / До синього моря — / / Сиротині на чужину, / / А там і до горя.
/ / Пограються добрі люди, / / Як холодні хвилі, / / Потім собі подивляться, / / Як сирота плаче, / / Потім спитай, де сирота, — / / Не чув і не бачив”.
Частини, з яких складається вірш, однонастроєві й витримані в елегійній тональності, однотипні за метрикою і римуванням, мають певну спільність синтаксичної будови, що спирається на однорідність — речень та головних членів речення (у першій частині вони об'єднані підметом “човен”, у другій — підметом “добрі люди”), на паралелізми та повтори, зокрема анафоричний ряд присудків (пливе, пливе, виплив), приєднувальних конструкцій (“Потім собі подивляться”, “Потім спитай”) та ін.
Серед не відзначених особливостей у побудові кожної з частин порівняння особливо важливою є підміна головного об'єкта зіставлення в основному, психологічному, ряді після першої його строфи : на місце паралельних образів - мотивів “човен — сирота”, які відступають на другий план, висуваються інші — “хвилі — добрі люди” (слово “добрі” Шевченко вживає іронічно), тим самим тематичне розгортання зміщується у соціально - етичну площину.
Опис, що домінує в першій частині вірша, у другій його частині переходить у медитацію, яка набуває філософського звучання.