Українська література | 5 - 9 классы
Твір на тему "Патріотичні мотиви у творах Миколи Вороного".
1. Основні мотиви твору Шевченка " Іван - Підкова " 2?
1. Основні мотиви твору Шевченка " Іван - Підкова " 2.
Що таке ліроепічний твір, строфа ?
3. Твір - мініатюра на тему що я цікавого знаходжу у творах Т.
Шевченка !
Помогатие найти стих Миколо Вороний "Писенька снижинок"?
Помогатие найти стих Миколо Вороний "Писенька снижинок".
Твір на тему щастя в розумінні героїв твору наталка полтавка?
Твір на тему щастя в розумінні героїв твору наталка полтавка.
Твір на тему мій улюблений герой із твору Роксоляна?
Твір на тему мій улюблений герой із твору Роксоляна.
Твір на тему мої враження від твору федько халамидник?
Твір на тему мої враження від твору федько халамидник.
Коротко биография миколи киндратович вороний?
Коротко биография миколи киндратович вороний.
Порівняти твори Григорія Косинки і Миколи Хвильового?
Порівняти твори Григорія Косинки і Миколи Хвильового.
Написати есе "Трагічна доля Миколи Вороного"?
Написати есе "Трагічна доля Миколи Вороного".
Допоможіть будь ласка?
Допоможіть будь ласка.
Потрібно усний твір на тему "Чи легко бути білою вороною"(за твором Білий кінь Шептало).
ТВІР НА ТЕМУ "Чи просто у суспільстві бути білою вороною"?
ТВІР НА ТЕМУ "Чи просто у суспільстві бути білою вороною".
На этой странице сайта размещен вопрос Твір на тему "Патріотичні мотиви у творах Миколи Вороного"? из категории Українська література с правильным ответом на него. Уровень сложности вопроса соответствует знаниям учеников 5 - 9 классов. Здесь же находятся ответы по заданному поиску, которые вы найдете с помощью автоматической системы. Одновременно с ответом на ваш вопрос показаны другие, похожие варианты по заданной теме. На этой странице можно обсудить все варианты ответов с другими пользователями сайта и получить от них наиболее полную подсказку.
. Не забули тебе, неньку, Чи сховали жаль до тебеІ кохання у серденьку?
Марна річ!
Були і в тебеКобзарі — гудці народні.
Що співали - віщувалиЗаповіти благородні.
Характерним для Вороного у передреволюційний період є вірш "Перед брамою" (1912), сповнений передчуття очікуваних перемін.
Що буде потім — я не знаю.
Але поріг святого раюВідважно я переступлю.
Бо знову крила почуваюІ знову вірю і люблю!
Що буде потім — я не знаю.
Але бувало так, що поет страждав, коли бачив сьогодення Батьківщини, його охоплювали зневіра і розчарування.
У "Мандрівних елегіях" (1902) є рядки : О рідна земле, люба моя нене!
Чому, припавши до твоїх грудей, Я тільки плачу, як дитя нужденне, А сил не набираюсь, як Антей?
Учитель - методист Л.
І. Воловець ділиться такими спостереженнями : "Вірш "Краю мій рідний!
", датований 1908 роком, нагадує вірш Грінченка "Смутні картини" (1883 р.
). Створені різними поетами в різні історичні періоди, обидва твори перейняті глибокою турботою про долю занапащеного краю і пригнобленого народу.
Порівняймо : "Убогії ниви, убогії села, Убогий, обшарпаний люд, — Смутнії картини, смутні - невеселі, А інших не знайдеш ти тут" (Грінченко) ; "Люду мій бідний, окрадений люду!
Що у твоїх я побачив очах, То вже й до віку свого не забуду, Де б я не був, всюди бачити буду — Голод і жах" (Вороний)".
І далі Л.
І. Воловець пише про тематичну спорідненість обох поезій, подібність їхньої образно - емоційної структури : "Причин тут, виявляється, дві : однаково нестерпне становище українського народу, особливо ж селянства, в Російській імперії на початку 80 - х років XIX ст.
І на початку XX ст.
І пристрасне вболівання обох письменників за долю поневолених.
Та час минав — і на зміну сумним картинам, що викликали гіркі переживання, прийшли бадьорі революційні акорди.
1917 р.
, уже після Лютневої революції, Вороний пише вірш "За Україну!
", сповнений віри у здійснення віковічних прагнень народу до соціального й національного визволення : Ганебні путаМи вже порвалиІ зруйнувалиЦарський трон.
З - під яремІ з тюрем, Де був гніт.
Ми йдемо на вільний світ!
Твір був покладений на музику і став улюбленою піснею тодішньої революційної молоді.
Таку ж тональність має поезія "Коли ти любиш рідний край.
", найви - щим акордом якої стали прикінцеві рядки : "За честь і правду все віддай, Коли ти любиш рідний край!
"Незвичайною силою поетичної краси і ніжністю відзначаються поезії, у яких Вороний оспівує найвище з усіх людських почуттів — материнську любов.
В основу поезії "Легенда" покладено народний переказ про серце матері, яке син вирвав живцем для своєї коханої, а воно, любляче і всепрощаюче, пожаліло сина, коли той спіткнувся і впав.
Автор схиляється перед силою материнського почуття : І серденько неньчине кров'ю стекло, І ніжно від жалю воно прорекло.
Ой леле!
Воно прорекло.
Востаннє озвалось до сина в ту мить : "Мій любий, ти впав.
Чи тебе не болить?
" Ой леле — тебе не болить!
На цьому й закінчується поезія.
Якісь подальші пояснення були б просто недоречними.
Твір витриманий у стилі народної епічної пісні, а давній народний вислів "Ой леле!
" емоційно обрамлює кожну строфу, звучить щоразу по - новому, виражаючи то подив, то жаль, образу, обурення, злість, злобу, панічний страх, трагізм, любов.
Завдяки цьому й досягається неповторний ритмомелодійний лад твору.
Він привернув до себе увагу композиторів і був покладений на музику Миколою Леонто - вичем.
Мотив любові до рідного краю можна вважати провідним у творчості М.
Вороного.
У швидкоплинному житті для поета вічними цінностями залишаються Краса й Україна.
Важко утриматись і не привести тут повністю вірш "Краса!
" (1912) : Мій друже!
Я Красу люблю, І з кожної хвилиниСобі ілюзію роблю, Бо в тій хвилинності ловлюЯ щастя одробини.
Що є життя?
Коротка мить.
Яке його надбання?
Красою душу напоїть .
І, не вагаючись, прожитьХвилину раювання.
Краса!
На світі цім Краса —Натхненна чарівниця.
Що відкриває небеса.
Вершить найбільші чудеса.
Мов казкова цариця.
Ії я славлю, і хвалю, І кожну їй хвилинуГотов оддати без жалю.
Мій друже, я Красу люблю…Як рідну Україну!
М. Вороний перекладав із староіндійської, перської та японської мов, познайомив українського читача з кращими творами Пушкіна, Некрасова, Фета, Тютчева, Словацького, Вазова, Данте, Шексіпіра, Гейне, Верлена.
Л. І.
Воловець вважає, що "оригінальні й перекладні твори поета тісно пов'язані між собою : адже він брав для перекладу те, що відповідало його прагненню виховувати засобами літератури й театру свідомих громадян, знавців і цінителів прекрасного.
І ще одна шляхетна ідея керувала діяльністю митця — включити українську культуру, особливо ж поезію, в орбіту культури світової.
Великий поціновувач краси, Вороний розширив музикальні можливості українського вірша (що також привернуло увагу до його поезій з боку найвидатніших українських композиторів), щедро використовував рефрени, комбіновані повтори, вставні слова й речення.