ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА?

Українська література | 5 - 9 классы

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА!

ВИПИШІТЬ ІЗ ВІРША "МРІЇЇ" ЛЕСІ УКРАЇНКИ, МЕТАФОРИ Й ЄПІТЕТИ.

У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства.

Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували.

Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляли люто : «Здайся!

» Погляд мій спускався нижче, На того, хто розпростертий, До землі прибитий списом, Говорив : «Убий, не здамся!

» Не здававсь мені величним Той завзятий, пишний лицар, Що красуню непокірну Взяв оружною рукою.

Тільки серце чарувала Бранки смілива відповідь : «Ти мене убити можеш, Але жити не примусиш!

» Роки любії, дитячі, Як весняні води, зникли, Але гомін вод весняних Не забудеться повіки.

Він, було, мені лунає У безсонні довгі ночі І єднається так дивно З візерунками гарячки : Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе грати.

Од вікна до мене в хату Червонясте світло впало, – Чи то вуличнеє світло, Чи то полиски пожежі?

Що се так шумить невпинно?

Навісний, безладний гомін!

Чи в крові гарячка грає, Чи війна лютує в місті?

Чи се лютий біль у мене Тихий стогін вириває, Чи то стогне бранець - лицар, Знемагаючи на рани : «Хто живий у сьому замку?

Хто тут має серце в грудях?

Другом будь, зійди на вежу, Подивись на бойовисько!

Подивись на бойовисько, Хто кого перемагає?

Чи над лавами ще в’ється Корогва хрещата наша?

Коли ні, – зірву завої!

Хай джерелом кров поллється, Будь проклята кров ледача, Не за рідний край пролита!

Ні, я чую наше гасло!

Ось воно все голосніше… Зав’яжіть тісніше рани, Шкода кров губити марне.

» Так дитячі мрії грали Між примарами гарячки.

А тепер?

– гарячка зникла, Але мрії не зникають.

І не раз мені здається, Що сиджу я у полоні І закута у кайдани Невидимою рукою.

Що в руці у мене зброя Неполамана зосталась, Та порушити рукою Не дають мені кайдани.

Глухо так навколо, тихо, Не шумить гарячка в жилах, Не вчувається здалека Дикий гомін з бойовиська.

Так і хочеться гукнути, Наче лицар мрій дитячих : «Хто живий?

Зійди на вежу, Подивися наоколо!

Подивись, чи в полі видко Нашу чесну короговку?

Коли ні, не хочу жити, Хай мені відкриють жили, Хай джерелом кров поллється, Згину я від згуби крові.

Будь проклята кров ледача, Не за чесний стяг пролита.

».