Українська література | 5 - 9 классы
Якби я знайшов чарівну підкову.
Над чим спонукає замислитися автор поеми Іван Підкова?
Над чим спонукає замислитися автор поеми Іван Підкова?
Повідомлення про отамана козацького війська?
Повідомлення про отамана козацького війська.
До поеми Іван Підкова.
План до поеми іван підкова?
План до поеми іван підкова.
Якби плаксий та лоскотон помирились?
Якби плаксий та лоскотон помирились?
Якби макака одружився з нудотою?
Якби люди не встигли врятувати лоскотон?
Доповідь на тему : якби у мене була чарівна паличка?
Доповідь на тему : якби у мене була чарівна паличка.
Переносне значення слова підкова?
Переносне значення слова підкова.
План до твору чарівна крамниця?
План до твору чарівна крамниця.
Яка ідея твору “Іван Підкова” Т?
Яка ідея твору “Іван Підкова” Т.
Шевченка?
Літературний паспорт Іван Підкова?
Літературний паспорт Іван Підкова.
Опис зовнішності Івана Підкови?
Опис зовнішності Івана Підкови.
На этой странице сайта, в категории Українська література размещен ответ на вопрос Якби я знайшов чарівну підкову?. По уровню сложности вопрос рассчитан на учащихся 5 - 9 классов. Чтобы получить дополнительную информацию по интересующей теме, воспользуйтесь автоматическим поиском в этой же категории, чтобы ознакомиться с ответами на похожие вопросы. В верхней части страницы расположена кнопка, с помощью которой можно сформулировать новый вопрос, который наиболее полно отвечает критериям поиска. Удобный интерфейс позволяет обсудить интересующую тему с посетителями в комментариях.
Біля величезного горіхового саду стояв палац, у якому жив цар.
Водилися в цьому саду кролики.
Один раз на тиждень цар сідав на коня, брав рушницю і від’їздив у горіховий сад полювати кроликів.
Одного разу цар заїхав в далекий край горішника і у його коня відпала підкова.
Кузня знайшлася неподалік за садом.
Коваль зробив свою справу – підкував коня і розпрощався з царем.
Коли цар поїхав далі, йому почулося, що підкови у коня якось чудернацько співають.
Він прислухався – співають!
Ще й мелодія весела, чарівна.
- Підкови співають!
– радів цар.
У той день він вполював багато кроликів.
Кожен його постріл влучав у ціль.
- Треба нагородити того коваля, - вирішив цар, та так і забув своє рішення.
Минув час.
Підкови стерлися.
Мелодія, яка веселила царя, скінчилась.
- Знайдіть мені того коваля!
– звелів цар своїм вельможам.
- Я задоволений твоєю роботою, - заговорив цар, коли вельможі привели коваля в палац, - тому призначаю тебе найголовнішим ковалем країни!
Даю тобі будинок біля палацу і хочу, щоб ти зараз же підкував мого коня!
- Я не можу тобі це зробити зараз, - відказав коваль, - у моєї дружини повинна народитись дитина.
Я мушу бути коло неї.
- Я наказую!
– розсердився цар.
Нічого не залишилось ковалю, як тільки виконати наказ.
Він впорався з роботою і поспішив додому.
Коли цар виїхав на полювання, то з - під копит коня ніякої пісні не почув.
- Не співають!
– розлютився цар і в той день не влучив в жодного кролика.
- Чому підкови не співають?
– закричав цар, коли вельможі знову привели коваля в палац.
- А хіба підкови вміють співати?
– розгублено запитав коваль.
- Негідник!
Пройдисвіт!
– лютував цар, - Насміхаєшся з мене?
Всипте йому стільки батогів, скільки горіхів у саду!
Кат виконав наказ царя.
А горіхів в саду не можливо було дорахуватись.
Минуло чимало часу.
Двадцять разів опадав цвіт акацій, двадцять разів розквітала липа.
Трапилося царевому коню знову загубити підкову в далекому краю горіхового саду.
І знову прийшлося звертатись у кузню.
З кузні вийшов молодий юнак : - А що ж, і підкуємо, - мовив юнак, - буде ще краще, ніж було колись, ваша царська милість!
Юнак підкував коня і розпрощався з царем.
Тільки - но цар від’їхав від кузні, а з - під копит коня зазвучала чарівна всепоглинаюча мелодія.
- Співають!
– зрадів цар, - Підкови співають!
Кінь царя вже не слухався.
Кінь все частіше відбивав копитами мелодію і злетів над землею.
Підкови, як крила, підняли коня і царя у небо і понесли далеко - далеко, де є лише та безкінечна пісня.