Українська література | 5 - 9 классы
Твір на тему стражданя України очима Тараса Шевченка.
Твір на тему" Тарас Шевченко та наша дійсність"?
Твір на тему" Тарас Шевченко та наша дійсність".
Твір на тему Тарас Шевченко і Україна?
Твір на тему Тарас Шевченко і Україна.
Твір роздум кого я вважаю патріотом Тараса Шевченка "Захара Беркута"?
Твір роздум кого я вважаю патріотом Тараса Шевченка "Захара Беркута".
Невеликий твір роздум на тему " чому Тараса Шевченка можна вважати найвидатнішим українцем"?
Невеликий твір роздум на тему " чому Тараса Шевченка можна вважати найвидатнішим українцем".
ЯК ДОЛЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПОВ'ЯЗАНА З ДОЛЕЮ УКРАЇНИ?
ЯК ДОЛЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПОВ'ЯЗАНА З ДОЛЕЮ УКРАЇНИ.
ЯК ДОЛЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПОВ'ЯЗАНА З ДОЛЕЮ УКРАЇНИ?
ЯК ДОЛЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПОВ'ЯЗАНА З ДОЛЕЮ УКРАЇНИ.
Твір на тему "нема україни без Тараса Шевченко"?
Твір на тему "нема україни без Тараса Шевченко".
Помогите!
Пожалуйста).
Патріотичні мотиви у творчості Тараса Шевченка твір?
Патріотичні мотиви у творчості Тараса Шевченка твір.
Твір на тему немає України без Тараса?
Твір на тему немає України без Тараса.
Твір роздум на тему "Мій Шевченко"?
Твір роздум на тему "Мій Шевченко".
На этой странице находится ответ на вопрос Твір на тему стражданя України очима Тараса Шевченка?, из категории Українська література, соответствующий программе для 5 - 9 классов. Чтобы посмотреть другие ответы воспользуйтесь «умным поиском»: с помощью ключевых слов подберите похожие вопросы и ответы в категории Українська література. Ответ, полностью соответствующий критериям вашего поиска, можно найти с помощью простого интерфейса: нажмите кнопку вверху страницы и сформулируйте вопрос иначе. Обратите внимание на варианты ответов других пользователей, которые можно не только просмотреть, но и прокомментировать.
Часи минають.
Історія змінюється.
Суспільство вже давно поглинула
хвиля модернізації та прогресу.
Але сил на землі не знайдеться, аби
знищити в нас жагу до свободи : вона тече в наших жилах.
Вона — наша
сила, наш кисень, наше майбутнє й наше життя.
Ми вже не боїмося ні чорних хмар могутнього царату, що десятиліттями
закривали українське сонце, ні панщини, ні кріпацтва, що сковували
українців у кайдани без права вибору.
Усі тортури — давно в минулому.
Вони розсіялись, мов ранковий туман, залишивши по собі криваві сліди
нашої споконвічної боротьби.
Ми вже не боїмося, бо набридло : час
піднятися з колін та йти всупереч вітру та долі, що так довго знущалася з
нас, дражнила, мучила, насміхалася.
Часи змінилися, й життя нарешті
повернулося до нас обличчям, відчинивши двері, за якими була вона —
незалежність, світла, омріяна, виборена.
Нарешті ми змогли дихати вільно
у власній державі, досягли того, чого так довго хотів великий син
українського народу — Тарас Григорович Шевченко.
Як шкода, що він так і
не побачив того, за що боровся.
Син кріпака, селянський хлопчина з бідної родини — на Тараса чекали
суцільні злидні, голодне дитинство й тяжка праця наймита.
Його нужденне
майбутнє було визначено заздалегідь.
Однак щасливий випадок назавжди
змінив його долю — обдарованого юнака, що якраз перебував у Петербурзі
на навчанні, помітили й звільнили з тісних кріпацьких тенет пана
Енгельгардта.
Відтоді життя Тараса Шевченка ніби почалося спочатку.
Незалежний, талановитий, молодий — усі дороги в Російській імперії були
перед ним відкриті.
Та стражденна доля українського народу не давала йому спокою навіть
на свободі — Шевченко завжди думав лише про Україну, щось бурхливе,
нездоланне, войовниче кипіло в його душі.
Кобзар завжди любив і пишався
своєю Батьківщиною, він хотів, щоб українці нарешті зрозуміли свою
унікальність, неповторність, щоб почали любити свою землю, як і він її
любив :
Багатостраждальна моя Україно!
Мученицька доля випала тобі протягом багатьох століть.
Палили тебе, топтали вороги - чужинці.
Боліло твоє тіло, та більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажили тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду.
І все ж попри всі незгоди була ти щасливою, бо не всі твої діти покірно сприйняли образливе прізвисько "хохол", а гордо понесли у світ високе звання українця, ніколи не забували, хто вони і яких батьків діти.
Понад усе в житті вони любили тебе, свою неньку, "свою Україну убогу" і за твої болі, за твої страждання йшли на Голгофу, карались, мучились, але не каялись.
До них належав і твій син Тарас.
Перебуваючи в казематі, далеко від України, Тарас сумує за батьківщиною.
Тому вірші, написані в казематі, є прилюдною сповіддю поета перед народом, батьківщиною.
Так, у поезії "Мені однаково" висловлена позиція поета, якого турбує не власна доля, а доля всієї України.
Герой твору за ґратами.
Він у зажурі сидить на тюремному ліжку і щось сумно наспівує.
В камері темно.
Таким темним видається йому і його майбутнє.
А він так хоче жити для народу, для України.
А що на нього чекає?
Так думав поет - в'язень.
(Дальше по желанию пиши, если хочешь можешь процитировать, поэта)Але на аркуші зовсім інші почуття :
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині, —
Однаковісінько менi
(Сойдет?
).