Українська література | 1 - 4 классы
Скласти казку про тигреня.
Скласти казку на 3 сторінки?
Скласти казку на 3 сторінки.
Скласти план до казки про старого гнома?
Скласти план до казки про старого гнома.
Скласти казку про сніжинку?
Скласти казку про сніжинку.
Скласти казку з діалогом?
Скласти казку з діалогом.
Скласти план до казки котигорошко?
Скласти план до казки котигорошко.
Скласти вирш або казку?
Скласти вирш або казку.
Скласти казку про зірку?
Скласти казку про зірку.
Допоможіть скласти казку ?
Допоможіть скласти казку .
Скласти план до казки (соловей)?
Скласти план до казки (соловей).
Вы зашли на страницу вопроса Скласти казку про тигреня?, который относится к категории Українська література. По уровню сложности вопрос соответствует учебной программе для учащихся 1 - 4 классов. В этой же категории вы найдете ответ и на другие, похожие вопросы по теме, найти который можно с помощью автоматической системы «умный поиск». Интересную информацию можно найти в комментариях-ответах пользователей, с которыми есть обратная связь для обсуждения темы. Если предложенные варианты ответов не удовлетворяют, создайте свой вариант запроса в верхней строке.
Жил - был тигр.
И была у него семья.
Самая настоящая крепкая семья — крепкая, надёжная.
Младшего из детей тигра звали Тигриша.
Он был хоть маленький, но проворный — с цепкими лапами, а главное — с красивыми полосками.
Но вот однажды тигрёнок полоски потерял.
Не все, конечно.
Смотрит на себя в зеркало — а части полосок не хватает.
Малыш здорово расстроился.
— Я какой - то не до конца полосатый, — сказал сам себе Тигриша.
— Ещё надавно полоски у меня были.
Расстроенный тигренок вышел на улицу.
Мимо него важно прошествовал бурундучок.
С полосками!
— Привет, Тигриша, — сказал бурундучок.
— Славные полоски ты дал мне поносить.
Мне они очень нравятся.
— Так вот куда пропали мои полоски, — подумал опечаленный тигрёнок.
- Как я мог об этом забыть?
Наверно, просто заигрался.
— Раз они тебе так нравятся, бурундучок, носи их, у меня и других полос много.
С тех пор бурундучок своим полоскам не нарадуется.
А тигрёнок стал внимательнее к своим полоскам относиться.
Пригодятся ещё!
Як тигреня родичів шукалоОповіданняУ тигра - тата й тигриці - мами було симпатичне смугасте тигреня.
Воно не мало ні братиків, ні сестричок.
І йому ні з ким було гратись.
Одного разу тигреня запитало тигрицю : – Мамо!
А в нас є родичі?
Які вони?
Тигриця поспішала на полювання, тому сказала лишень :
– Так, звісно, є.
Вони смугасті, як і ми.
Й подалася у джунглі.
Тато теж дуже поспішав – на роботу в цирк.
Тому повторив :
– Так - так, смугасті.
І полюбляють їсти м’ясо.
Й побіг на електричку.
Тигреня замислилося : де ж цих родичів шукати?
У джунглі йти самому страшно, а в місто – дорослі заборонили, кажуть – заблукаєш.
І тут прямо на нього вибігла якась тварина, вся в чорну й білу смужечку.
– Привіт!
– гукнуло тигреня.
– Ти наш родич?
Тварина сторожко відступила на кілька кроків і мовила : – Ні, не ваш.
Наші родичі – коні.
– Але ж ти в смужечку, як і я.
– Ну то й що?
– відповіла тварина.
– Ми зовсім різні.
Ось поглянь : у тебе кігті, а в мене – копита.
– То хто ж ти?
– запитало тигреня.
– Я – зебра.
Вона повернулась і подалася геть.
Тигреня рушило на пошуки.
Серед трави воно побачило невідоме йому створіння з прозорими крильцями, яке перелітало з квітки на квітку.
Тіло його було розфарбоване чорними і жовтими смужками – майже як у тигрів.
Тигреня торкнуло лапою квітку.
Створіння злетіло з неї, незадоволено задзижчало і закружляло перед його носом : – З - забіяко!
Ти заважаєш мені збирати мед.
– А навіщо тобі мед?
– спитало тигреня.
– Хіба ти не м’ясо їси?
Адже ми родичі.
– Ні, не родичі.
Наші родичі – оси і джмелі.
У нас, бджіл, є крила, а у вас немає.
У вас – зуби, а в нас – жало.
Після цих слів бджілка стрімко злетіла вгору і зникла з очей.
– Отакої!
То хто ж наші родичі?
– уголос подумало тигреня.
– Виходить, одних смужок тут замало.
І раптом воно почуло шурхотіння в кущах.
За мить звідти висунулася симпатична чорна мордочка і сказала : – Няв!
Я – твій родич.
– Привіт!
– радісно вигукнуло тигреня.
– Як тебе звати?
– Кіт, – сказав чорний звір.
– Ну, кошеня, – додав, побачивши, який він маленький поряд із тигреням.
– Але ж ти не смугастий.
А моя мама сказала.
– По - перше, ми, коти, буваємо і смугасті, – перебило кошеня.
– А по - друге, це не головне.
У нас із тобою ще є багато родичів – леопарди, барси, пантери, леви.
І хоч вони бувають зі смужками, з плямами і без них, ми дуже схожі.
Адже всі ми – з родини котячих.
Тигреня і кошеня бігали й гралися цілий день.
А увечері тату й мамі тигреня сказало : – Я тепер знаю, хто наші родичі.
Познайомлюся з ними усіма – й ніколи не нудьгуватиму.
Или.
Жило було собi тигреня.
Воно було Дуже миле й гарненьке.
Любило гратися та ïcти м'ясо.
I ось одного разу його батьки сказали, що вiн вже доволi самостiйний для того, щоб ходити на полювання з батьком.
Й ось настав той самий день.
Тигреня та його тато пiшли на полювання разом.
Коли ж вони повернулися тигренятку дуже сподобалося ходити на полювання.
Та с тих самих пiр маленьке тигреня ходило на полювання з батьком й нiколи не поверталося без здобичi (Конец).