Українська література | 1 - 4 классы
Скласти казку про сніжинку.
Скласти казку на 3 сторінки?
Скласти казку на 3 сторінки.
Скласти план до казки про старого гнома?
Скласти план до казки про старого гнома.
Скласти казку з діалогом?
Скласти казку з діалогом.
Скласти план до казки котигорошко?
Скласти план до казки котигорошко.
Скласти вирш або казку?
Скласти вирш або казку.
Скласти казку про зірку?
Скласти казку про зірку.
Скласти казку про тигреня?
Скласти казку про тигреня.
Допоможіть скласти казку ?
Допоможіть скласти казку .
Скласти план до казки (соловей)?
Скласти план до казки (соловей).
На этой странице находится вопрос Скласти казку про сніжинку?, относящийся к категории Українська література. По уровню сложности данный вопрос соответствует знаниям учащихся 1 - 4 классов. Здесь вы найдете правильный ответ, сможете обсудить и сверить свой вариант ответа с мнениями пользователями сайта. С помощью автоматического поиска на этой же странице можно найти похожие вопросы и ответы на них в категории Українська література. Если ответы вызывают сомнение, сформулируйте вопрос иначе. Для этого нажмите кнопку вверху.
Десь дуже далеко у небі жила велика хмара.
Вона товаришувала з вітром, який іноді виводив її на прогулянку, т підганяючи своєю силою.
Цій
великі хмарі так подобалась земля з її зеленими полями, густими лісами,
блакитними озерами, що іноді хотілось впасти донизу, і жити на землі.
Але сонечко не дозволяло цього робити.
Воно тримало хмарину в небі.
Тому вона час від часу посилала на землю своїх діток - краплинок.
Вітер тоді трохи пустував, розкидаючи маленькі крапельки і в поле, і на дерева, і в річку.
Але
сонечко приходило на допомогу хмарині, і, як тільки воно виглядало, а
хмарка починала сумувати, всі дітки поверталися в небо.
Але сталося так, що сонечко перестало сильно гріти, вітер також став холодний.
Він ганяв хмарину все сильніше, іноді потрушуючи її, щоб хмаринка відпустила на землю своїх діток.
Довкола було так холодно, що вона боялась це робити : її дітки можуть замерзнути.
Так хмаринка літала і літала на небі.
Прийшов вечір.
Сонечко вже сховалось за обрій.
Сіра хмара й собі задрімала.
Та й не встерегла.
Одна донечка - краплинка замерзла.
Вона перетворилась у маленьку білу сніжинку.
З таким гарним візерунком.
І таку легеньку - легеньку.
Сніжинці так вона сама сподобалась, що маленька почала танцювати, необачно підійшла до краю хмарини, і впала.
Вітер
відразу підхопив крихітну біленьку сніжинку і повів її в таночку, то
підіймаючи майже до мами - хмаринки, то опускаючи аж трави.
Але йому так сподобалась ця крихітка, що вітер не знав, де її залишити, щоб нею милувались інші.
- Знаю!
- вигукнув він і поніс сніжинку до найвищої ялинки у лісі.
Вітер залишив сніжинку на самій верхівці.
І повернувся до хмарки.
Ранок у лісі почався з галасу : це дзвінкі синички полетіли шукати собі сніданок.
Саме одна з них і побачила маленьку сніжинку.
- Ой, дивіться, сніжинка.
Така гарненька!
- скрикнула одна пташка.
- Обережно, не розтопи, - підхопила друга.
- А чому вона одна?
- поцікавилась третя синичка.
Пташки полетіли далі, розносячи по лісу звістку про єдину сніжинку у лісі.
Пернаті друзі могли й самі подивитися на біленьку крихітку.
А звірята сумували, що впала лише одна сніжинка.
- Як же ми будемо сліди ховати, - непокоївся один зайчик, що недавно зміник шубку з сірої на білу.
- І у сніжки не пограємо, - сумно сказала білочка.
Гамір у лісі розбудив хмару і її діточок.
І тут хмарика побачила, що всі краплинки перетворилися в сніжинки.
А однієї дитинки бракує.
- Маленька, ти де?
- стурбовано покликала мама - хмара.
Але відповіді не було.
Тут прилетів вітер.
- Я її відніс до лісу.
Нехай порадує звірят.
- А ле ж їй самій сумно, - сказала хмара.
- А можна і нам на землю, - попросились інші сніжинки.
- Разом їм буде веселіше.
Та й землю грітимуть, - підтримав їх вітер.
Хмара погодилась.
І вже через мить вітер розносив по лісу багато - багато маленьких біленьких сніжинок.
- Ура, сніг йде!
- кричала білочка.
- Яка краса, - сказав зайчик.
Але обоє поспішили додому.
Вечірнє небо на прощання оглядало небо, перетворюючи білий ліс у розсип дорогоцінних каменів.
На галявині звірята гралися в сніжки.
А перша сніжинка на самій верхівці ялинки засинала під колискову вітру.