Українська література | 1 - 4 классы
Придумать казку про лісовика.
Сюжетний ланцюжок до казки Пензлик маляна?
Сюжетний ланцюжок до казки Пензлик маляна.
Чарівна вигадана казка для 3 класу?
Чарівна вигадана казка для 3 класу.
Який план до казки фарбований лис?
Який план до казки фарбований лис?
Цитатна характеристика казки , , Фарбований лис ''?
Цитатна характеристика казки , , Фарбований лис ''.
Скласты план казкы допоможить будьласка?
Скласты план казкы допоможить будьласка.
Закінчення казки жбан меду?
Закінчення казки жбан меду.
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА?
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА!
У меня есть брат 3 клас, ему задали : Придумать казку про улюбленую тварину!
ПОМОГИТЕ!
Скласти казку прозовою мовою про царя плаксія?
Скласти казку прозовою мовою про царя плаксія.
Допоможіть скласти твір - продовження казки на тему "Якби звірі впізнали лиса"(з казки ФАРБОВАНИЙ ЛИС І?
Допоможіть скласти твір - продовження казки на тему "Якби звірі впізнали лиса"(з казки ФАРБОВАНИЙ ЛИС І.
Франка)5 клас.
На этой странице вы найдете ответ на вопрос Придумать казку про лісовика?. Вопрос соответствует категории Українська література и уровню подготовки учащихся 1 - 4 классов классов. Если ответ полностью не удовлетворяет критериям поиска, ниже можно ознакомиться с вариантами ответов других посетителей страницы или обсудить с ними интересующую тему. Здесь также можно воспользоваться «умным поиском», который покажет аналогичные вопросы в этой категории. Если ни один из предложенных ответов не подходит, попробуйте самостоятельно сформулировать вопрос иначе, нажав кнопку вверху страницы.
У селянську садибу, що стояла край лісу, внадилася лисиця красти курей.
Що не робили – нічого не допомагало.
Врешті господар закинув рушницю за спину і пішов шукати злодійку.
Скоро чоловік помітив лисячий слід і по ньому прийшов до нори.
Хитрунка хотіла втекти через запасний хід, але куля наздогнала її.
Чоловік перекинув лисицю через плече та й пішов додому.
Раптом він побачив зграю тетеруків.
Узяв їх на приціл і вже хотів стріляти, але подумав : «Що я з них матиму?
Та й тетеручата ще малі, хай ростуть».
Пішов мисливець далі.
Коли бачить – дибає глухар з пораненим крилом, ніяк не може злетіти.
Чоловік хотів узяти птаха як здобич, але пожалів : «Що мені з цього однокрилого, хай краще одужує».
Що далі він ішов – ліс густішав, дорога ставала якоюсь чужою, дивною.
Виліз мисливець на верхівку ялини поглянути, чи не видно де хати, а навкруги ліс, як море.
Стемніло, і чоловік занепокоєно присів на пеньок.
Несподівано він побачив, як між дерев зблиснув вогник.
Зрадів мисливець і пішов на той вогник.
Невдовзі він уже був біля старої вкритої мохом хатинки.
Двері відчинились, і на порозі став дідусь у високому капелюсі з бересту і з білою, з прозеленню, бородою.
– Не бійся, синочку, – мовив він привітно, – заходь, я знаю, що ти заблукав.
Можеш у нас і переночувати.
З острахом ступив чоловік у дивний дім.
Біля вогнища пряла бабуся, але кужіль її була не з льону, а з лубу.
І вбрання їхнє було не з тканини, а з тонісінького бересту.
Чоловіка все це надзвичайно здивувало.
– Тепер сідай на лаву і спочинь, – мовив сердечно дідусь, – Ти сьогодні здорово находився.
Ти пожалів моїх тетеручат і змилувався над покаліченим глухарем – спасибі тобі за це.
Ти покарав лисицю - хитрунку, але це невеликий гріх.
Руда завжди була ворогом пташенят.
Тим часом бабуся подала вечерю й запросила чоловіка підвечеряти.
На столі були яблука, чорниці й суниці, малина й морошка та великий березовий кухоль квасу.
– Їж, їж, – припрошував старий.
– Ми живемо в такій глушині, що споживаємо лише те, що дає ліс.
Чоловік скуштував усього і, втамувавши голод і спрагу, ліг на ліжко з бересту, де спати було м’яко, як на перині.
– Буде ліпше, коли я тебе проведу, а то знову заблукаєш, – сказав ранком дідусь.
Старий надів берестового капелюха, взув луб’яні постоли і накинув каптан із деревної кори.
Дідусь був такий, що здалеку скидався скорше на дерево, ніж на людину.
Прощаючись, бабуся передала мисливцеві коробочку з березової кори для його дружини.
Вирушили в дорогу.
Дідусь ішов так швидко, що мисливець, хоч був молодший од нього, ледве бігцем устигав за ним.
Побачив дідусь, що його гість зовсім захекався, й усміхнувся : – Це ще й нічого!
Я можу й швидше ходити!
Вийшли на узлісся, і старий мовив : – Далі йди сам.
А мені не можна : я – лісовик.
І дідусь зник так швидко, що селянин не встиг подякувати йому за гостинність.
Господар прийшов додому і дав жінці берестяну коробочку.
Та повертіла її в руках і викинула у вікно.
Під вікном, де впала коробочка, звелися три яблуньки.
Вони росли так буйно, що вже наступного року їхні віти аж угиналися від медових плодів.
Це був подарунок лісовиків.