Українська література | 5 - 9 классы
Пригоди кота лапченка описані ним самим тема головна думка твору.
Что такое головна думка твору?
Что такое головна думка твору?
Головна думка твору Лис Микита?
Головна думка твору Лис Микита.
Головна думка твору "Двір життя"?
Головна думка твору "Двір життя".
Головна думка твору федько - халамидник?
Головна думка твору федько - халамидник.
Головна думка твору Наталі Забіли Журавлик?
Головна думка твору Наталі Забіли Журавлик.
Головна думка казки пригоди пінокіо?
Головна думка казки пригоди пінокіо.
Які головні герої твору "Пригоди кота Лапченка, описані ним самим"?
Які головні герої твору "Пригоди кота Лапченка, описані ним самим"?
Яка головна думка твору лелеки юрія збанацького та головна думка твору лелеки Галини Демченко?
Яка головна думка твору лелеки юрія збанацького та головна думка твору лелеки Галини Демченко.
Тема , iдея , головна думка твору "Вогник далеко в сепу"Помогите плииииз))))))?
Тема , iдея , головна думка твору "Вогник далеко в сепу"
Помогите плииииз))))))!
Головна думка казки пригоди пінокіо?
Головна думка казки пригоди пінокіо.
Вы зашли на страницу вопроса Пригоди кота лапченка описані ним самим тема головна думка твору?, который относится к категории Українська література. По уровню сложности вопрос соответствует учебной программе для учащихся 5 - 9 классов. В этой же категории вы найдете ответ и на другие, похожие вопросы по теме, найти который можно с помощью автоматической системы «умный поиск». Интересную информацию можно найти в комментариях-ответах пользователей, с которыми есть обратная связь для обсуждения темы. Если предложенные варианты ответов не удовлетворяют, создайте свой вариант запроса в верхней строке.
Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло.
Річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від суспільства — кіт чує розмови, що точаться в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить.
Словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і можу писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи, як то змушений робити письменник - людина.
Взявся я за перо ще й тому, що деякі вчинки людей дивують мене.
Я хотів поділитися з людьми враженнями від їхнього життя, щоб вони поглянули на себе, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.
На жаль, письменник, який редагував мій рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цікавого про людину…
Щоб ні в кого не лишилося сумніву, що все це дійсно написав я сам, розповім, як я навчився писати.
Не така це вже складна штука.
Треба взяти в лапку олівця і вивести першу літеру, потім другу, третю і, коли вийде слово, трохи відступити і таким самим способом написати друге слово, а, закінчивши фразу, поставити крапку.
Якщо якесь написане слово мені не подобалось, я злизував його язиком.
Для мене це було значно зручніше, ніж перекреслювати.
Тому я перейшов на чорнило і ручку, бо злизати чорнила легше, ніж олівець.
При писанні багато важить положення хвоста.
Ні в якому разі не слід ним махати.
Хвіст повинен лежати на столі, це створює необхідний упор для всього тіла.
Інакше літери виходять не такі гарні, а інколи бувають просто нерозбірливими.
Може, дехто гадає, що мені легше друкувати на машинці, та це не так.
Я не зміг навчитися друкувати на машинці.
Як тільки я натискував на клавіш, зразу вистрибував важіль з літерою, і, хоч я знав, що це важіль, мені щоразу здавалося, ніби це миша, і я кидався на літеру, хапаючи її кігтями.
Від цього псувалася машинка, а також мої стосунки з її господарем, а головне — друкування посувалося страшенно повільно, бо думка уривалась, натхнення зникало, і я довгенько сидів, щоб знову повернувся робочий настрій.