Українська література | 5 - 9 классы
Версія закінчення оповідання "Дивак".
Закінчення до казки дивак?
Закінчення до казки дивак.
На фото оповідання.
Головна думка твору Дивак?
Головна думка твору Дивак.
Чому Олеся называють диваком?
Чому Олеся называють диваком?
Срочно.
План до оповідання дивак?
План до оповідання дивак?
Григір тютюнник!
9 - 14 пунктів плану.
Чому Олеся з тексту "Дивак" називають диваком ?
Чому Олеся з тексту "Дивак" називають диваком ?
Або чому Олесь - дивак.
Твір про улюбленого героя із оповідання дивак?
Твір про улюбленого героя із оповідання дивак.
План до казки Григiра Тютюнника Дивак?
План до казки Григiра Тютюнника Дивак.
Написати власне закінчення оповідання Гр?
Написати власне закінчення оповідання Гр.
Тютюнника "Дивак".
План к рассказу на украинском дивак?
План к рассказу на украинском дивак.
Моє ставлення до Олеся з оповідання григіра тютюнника "дивак" та прогноз щодо Олесевого майбутнього(5 клас)?
Моє ставлення до Олеся з оповідання григіра тютюнника "дивак" та прогноз щодо Олесевого майбутнього(5 клас).
На этой странице находится вопрос Версія закінчення оповідання "Дивак"?, относящийся к категории Українська література. По уровню сложности данный вопрос соответствует знаниям учащихся 5 - 9 классов. Здесь вы найдете правильный ответ, сможете обсудить и сверить свой вариант ответа с мнениями пользователями сайта. С помощью автоматического поиска на этой же странице можно найти похожие вопросы и ответы на них в категории Українська література. Если ответы вызывают сомнение, сформулируйте вопрос иначе. Для этого нажмите кнопку вверху.
Коли набирали солому, дiд часто сповзав iз скирти, нанизував солому на рiжняки i гуцав так, що аж лiса скрипiла.
Товчи, внучку, гнiти!
Хекав.
А я ще якийсь навильник скину.
I знову дерся на скирту.
Спочатку Олесь надолужав, потiм заморився i сiв.
Навiщо стiльки беремо?
Як навiщо?
Озвався з пiтьми Прокiп.
Це ж собi, а не тещi.
Хе - хе!
Ти знаєш, що таке теща?
Нi? Пiдростеш узнаєш.
Клята баба.
А якщо коням важко буде?
Своєï Олесь.
Нiчого.
Зате нам легко.
Натопив i вилежуйся собi на печi.
Ти вiдпочинь, а тодi ще пострибаєш.
Воно ж таки груз.
Повертались додому в темрявi.
Лiпив мокрий снiг, припорошуючи бiлим конячi спини.
Прокiп хльоскав батогом i лаявся.
А Олесь сердито сопiв у нього над вухом i пiдбивав руку.
Замахнеться Прокiп гарненько, цьвох i мимо.
Не бий, благає Олесь.
Бачиш : важко.
Прокiп зiтхнув i, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся.
Ось послухай, дурнику, що я тобi скажу.
Слухай i на вус мотай.
Тут, на землi, не бити не можна.
Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть.
Подався вперед i, обдаючи Олеся прiлим духом давно не митоï бороди, захарчав у саме вухо :
Пойняв?
Олесевi зробилося сумно.
Закортiло швидше туди, в село, де снiг плете навколо електричних лiхтарiв густi рожевi сiтi, й привiтно свiтяться вiкна в хатках.
Попереду бiлою стiною пiдвiвся бiр.
Вiн уже не гув i не шикав на коней.
Мовчить, тихо сказав Олесь.
Снiгом забило, пояснив Прокiп.
Вiтер гiлля не зрушить.
Дома Олесь не став ждати, доки дiд з матiр'ю скидають солому, швиденько роздягся i полiз на пiч.
Через деякий час у сiнях загримали чобiтьми, загомонiли.
Ото ж я й кажу, говорив дiд, неглемедза вiн у тебе, Наталко.
Дивак.
Затопчуть його.
Бо воно ж як деревце в пагонi.
Потiм дiд увiйшов до хати, заглянув на пiч.
Змерз, онучку?
А ти ножки на черiнь, а зверху кухваєчкою.
Олесь глибше зарився в подушку i тоненько заскiмлив.
Прокiп пiдняв брови сторчака.
Он диви, чого це вiн розприндився?
Геть, не займайте його, сумно обiзвалася мати з хатини.
Ïжте вже.
А хiба я що?
Мимрив Прокiп.
А йому нiчого такого й не казав.
Вiн ïв швидко, винувато витрiщав очi, плямкав тихiше, нiж завжди, i губив крихти в бороду.
Олесь непомiтно для себе заснув.
А вночi крiзь сон благав матiр розповiсти казку про Iвасика - Телесика, злякано зойкав, коли вiдьма гризла дуба, i радо смiявся, коли гусиня взяла Iвасика на своï крилята.
Вдосвiта знов загули на морозi сосни i закричали пiвнi на горищах.
Народжувався новий день.