Українська література | 1 - 4 классы
Скласти казку про білку!
Скласти віршовану казку?
Скласти віршовану казку.
СКЛАСТИ КАЗКУ ПРО ВЕСНУ?
СКЛАСТИ КАЗКУ ПРО ВЕСНУ.
Скласти план до казки ох?
Скласти план до казки ох.
Скласти казку про рукавичку?
Скласти казку про рукавичку.
Скласти фантастичну казку?
Скласти фантастичну казку.
Скласти свою власну казку?
Скласти свою власну казку.
Скласти план до казки ох?
Скласти план до казки ох.
Скласти казку про видру?
Скласти казку про видру.
Вы находитесь на странице вопроса Скласти казку про білку? из категории Українська література. Уровень сложности вопроса рассчитан на учащихся 1 - 4 классов. На странице можно узнать правильный ответ, сверить его со своим вариантом и обсудить возможные версии с другими пользователями сайта посредством обратной связи. Если ответ вызывает сомнения или покажется вам неполным, для проверки найдите ответы на аналогичные вопросы по теме в этой же категории, или создайте новый вопрос, используя ключевые слова: введите вопрос в поисковую строку, нажав кнопку в верхней части страницы.
Дві білочки
Українська народна казка Поділля
Жили собі дві білочки у густому лісі у
дуплах.
Однаково гарні, пухнасті, ловкі, риженькі.
Тільки не однакової
вроди.
Одна з них цілий день трудилася : збирала горішки, гриби, жолуді і
все складала у своїй хатинці.
А друга була зовсім лінива.
Цілими днями
гралася стрибала з гілки на гілку.
А схоче поїсти — не журиться, бо
літом усюди їжі повно.
То горіх, то жолудь, то корінці якісь.
Погризе
того, іншого та знову скаче весела.
Тим часом перша білочка наносила собі в дупло повно всілякої їжі.
Вже заздалегідь застелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб взимку
було тепло.
Та й дверці приробила до свого дому.
Так пройшло літо, у одної білочки у праці, а у другої у іграшках.
Минула вже й дощова осінь, прийшла холодна зима.
У лісі стало сумно і
пусто : ні листка, ні грибів, ні горішків, тільки голі дерева і сніг.
Сидить собі у теплому дуплі роботяща білка і гадки про біду не має.
І
м’яко їй, і тепло, і їсти є що.
Не так жилося її лінивій сестрі.
У її дуплі ні вікон ні дверей.
І
навіть жодного горішка нема.
Сидить бідна, голодна, замерзла, у клубочок
скотилася.
Тут вона пригадала про свою сестру, та й думає собі : «Піду я
до неї, хай допоможе чим - небудь, у неї гори припасів.
А літом їй
поверну».
Іде вона до сусідки і несміливо стукає у двері.
Та глянула на нещасну напівмертву сусідку і все зрозуміла.
— Прошу сідай, саме на обід прийшла.
Зігрійся трохи у моху, а я
принесу горішків, жолудів.
А як хочеш, живи разом зі мною, мені так
сумно самій.
— Але я ж не заслужила на таку доброту.
— Нічого, тепер ти також будеш дбати так, як я, бо пізнала, що без праці нема добра.
От будемо разом працювати і жити.
І відтоді жили дві білочки разом.
А найближчого літа лінива стала роботящою і принесла великі припаси харчів до спільної хати.