Українська література | 1 - 4 классы
Переказ казки мудра дивчина.
Чим народна казка відрізняється від переказу?
Чим народна казка відрізняється від переказу?
План к сказке Мудра Дивчина?
План к сказке Мудра Дивчина.
Головна думка казки"Мудра дівчина"?
Головна думка казки"Мудра дівчина".
Лист марусі із казки мудра дівчина?
Лист марусі із казки мудра дівчина.
Скласти план до казки мудра дівчина?
Скласти план до казки мудра дівчина.
Риси вдачи героя : пан и Маруся с расказа Мудра дивчина?
Риси вдачи героя : пан и Маруся с расказа Мудра дивчина.
План до казки мудра дівчина?
План до казки мудра дівчина.
Визначте, персонаж якои казки за допомогою загадок урятував свого батька вид ганьби и збиткив : летючий корабель, мудра дивчина, про правду и кривду?
Визначте, персонаж якои казки за допомогою загадок урятував свого батька вид ганьби и збиткив : летючий корабель, мудра дивчина, про правду и кривду.
Допоможіть скласти план переказу до казки Ромашка Андерсона?
Допоможіть скласти план переказу до казки Ромашка Андерсона.
Вы перешли к вопросу Переказ казки мудра дивчина?. Он относится к категории Українська література, для 1 - 4 классов. Здесь размещен ответ по заданным параметрам. Если этот вариант ответа не полностью вас удовлетворяет, то с помощью автоматического умного поиска можно найти другие вопросы по этой же теме, в категории Українська література. В случае если ответы на похожие вопросы не раскрывают в полном объеме необходимую информацию, то воспользуйтесь кнопкой в верхней части сайта и сформулируйте свой вопрос иначе. Также на этой странице вы сможете ознакомиться с вариантами ответов пользователей.
Було собі два брати — один убогий, а другий багатий.
От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже :
— Потроху відробиш мені за неї.
Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові :
— Віддай мені корову назад!
Той каже :
— Брате!
Я ж тобі за неї відробив!
— Що ти там відробив, — як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова!
Віддай!
Бідному жалко стало своєї праці, не схотів віддати.
Пішли вони позиватися до пана.
Прийшли до пана.
А панові, мабуть, не схотілося роздумувати, хто з них правий, а хто ні, — то він і каже Їм :
— Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.
— Кажіть, пане!
— Слухайте : що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?
Завтра прийдете, скажете.
Пішли брати.
Багач іде додому та й думає собі :
— От дурниця, а не загадка!
Що ж є ситніш нд панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш над гроші?
Ге, моя корова буде!
Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився.
А в нього була дочка Маруся.
Вона й питається :
— Чого ви, тату, зажурилися?
Що пан казав?
— Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю, що воно й є.
— А яка ж загадка, тату?
— Маруся питає.
— Та така : що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?
— Е, пане, ситніш над усе — земля - мати, бо вона всіх годує й напуває ; прудкіш над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш ; а миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.
— Чи ба?
— каже батько.
— Адже й справді так!
Так же я й панові казатиму.
Другого дня приходять обидва брати до пана.
От пан їх і питає :
— Ану, відгадали?
— Відгадали, пане, — кажуть обидва.
От багатий зараз виступає, щоб собі попереду поспішить, та й каже :
— Ситніш, пане, над усе — ваші кабани, а прудкіш над усе — ваші хорти, а миліш над усе — гроші!
— Е, брешеш, брешеш!
— каже пан.
Тоді до вбогого :
— Ану, ти!
— Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля - мати : вона всіх годує й напуває.
— Правда, правда!
— каже пан.
— Ну, а прудкіш що на світі?
— Прудкіш, пане, над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш.
— Так!
Ну, а миліш?
— питає він.
— А миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.
— Так, усе!
— говорить пан.
— Твоя корова.
Тільки скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто сказав?
— Та що ж, пане, — каже вбогий, — є в мене дочка Маруся, — так це вона мене так навчила.
Пан аж розсердився :
— Як це?
Я такий розумний, а вона проста собі дівка та мої загадки повідгадувала!
Стривай же!
На тобі оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці : нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка зарізала трьох, спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму.
А не зробить, то буде лихо.
Іде сердешний батько додому та й плаче.
Приходить, а дочка й питає його :
— Чого ви, тату, плачете?
— Та як же мені, дочко, не плакати : ось пан дав тобі десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання.
А дочка взяла горщечок каші та й каже :
— Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому, — нехай він виоре, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що Їм треба вилупитись з цих яєць.
Приносить чоловік до пана ту кашу, віддає та й каже :
— Так і так дочка казала.
Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її собакам.
Потім десь знайшов стеблинку льону, дає чоловікові й каже :
— Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб'є, попряде й витче сто локіт полотна.
А не зробить, то буде лихо.
Іде додбму той чоловік і знов плаче.
Зустрічає його дочка й каже :
— Чого ви, тату, плачете?
— Та бач же чого!
Ось пан дав тобі стеблинку льону, та щоб ти його вимочила, висушила, пом'яла, спряла і виткала сто локіт.