Українська література | 5 - 9 классы
Л. пшенична "Горобиний прелюд" пліз срочно даю 50 балів + 10 за правильну відповідь.
Дружба - найкраща пригода життя ?
Дружба - найкраща пригода життя .
Даю 50 балів.
(на 7 речень).
10 приказок про птахів Пліз пліз пліз?
10 приказок про птахів Пліз пліз пліз.
Даю 30 балів срочно?
Даю 30 балів срочно!
Написати твір"За що я люблю своїх батьків" з прислівниками.
Усі герої книжки Астріда Ліндгрена "Міо?
Усі герої книжки Астріда Ліндгрена "Міо.
Мій Міо".
Дуже потрібно.
Даю 58 балів.
Першу відповідь зроблю кращою.
Якщо буде не правильно видалю коментар.
Прислів"я про мир на українській мові?
Прислів"я про мир на українській мові!
ДОПОМОЖІТЬ ДУЖЕ ТРЕБА, ДАЮ БАЛІВ.
Розкажіть коротко твір "вогник далеко в степу№)Даю 15 балів?
Розкажіть коротко твір "вогник далеко в степу№)Даю 15 балів.
ЩО це таке ДУМА - ?
ЩО це таке ДУМА - .
Пліз дам 15 балів.
Хто такий ліричній герой даю 10 балів?
Хто такий ліричній герой даю 10 балів.
Твір - опис моя улюбленна справа?
Твір - опис моя улюбленна справа.
Даю 50 балів!
Срочно!
На этой странице находится вопрос Л. пшенична "Горобиний прелюд" пліз срочно даю 50 балів + 10 за правильну відповідь?, относящийся к категории Українська література. По уровню сложности данный вопрос соответствует знаниям учащихся 5 - 9 классов. Здесь вы найдете правильный ответ, сможете обсудить и сверить свой вариант ответа с мнениями пользователями сайта. С помощью автоматического поиска на этой же странице можно найти похожие вопросы и ответы на них в категории Українська література. Если ответы вызывают сомнение, сформулируйте вопрос иначе. Для этого нажмите кнопку вверху.
Полонені німці зводили житловий квартал з любов'ю і розпачем.
Початку вони боялися, не любили цей народ, а коли звівся фундамент, стали по - доброму, старанно приладнувати цеглинку до цеглинки.
Навесні Фрідріх скопав грядку й посадив нагідки.
Як тільки він пішов, ми, діти, розорили все те, ще й хрестик із прутків поставили.
Місто давно не сердилося на німців, удови навіть жаліли, приколи дещо з одягу, їжу.
Фрідріх часто показував фотокартку двох чепурних дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, але ми все одно його дратували, кидали в нього грудки землі.
Під осінь Фрідріх страшно кашляв.
Охоронець пригощав його цигаркою і дозволяв лежати під стіною.
Німець робив понад вікнами другого поверху прикраси із цегли — сонця і квіти, самотні жінки подовгу стояли і роздивлялися їх.
Одного разу Фрідріха знайшли повішеним біля стіни барака, його поховали за містом, не насипавши навіть горба.
Восени ми перейшли в новий дім.
Якось посеред грудня я сиділа а вікні й побачила велику жовтогарячу квітку, що розцвіла на клумбі, незважаючи на перший сніжок.
Я кинулась туди, простягла руку відсмикнула — поряд стояв зв'язаний нами хрест.
Минуло півстоліття.
За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла підлога.
Якось син прибивав поличку до стіни.
Дриль шурхнув у якийсь отвір.
Там лежала рукавиця, а в ній — фотокартка двох дівчаток у білих сукенках.
Дівчатка дивилися на нас і ніби запитували : «Ви не знаєте, де наш тато?
»
Коментар
Війна - жорстока річ.
Від неї постраждали мільйони людей.
Причому не лише ті, що захищалися, а й ті, що нападали.
Ми не можемо знати, чи усвідомив Фрідріх свою провину перед нашим народом, але напевне, що спокутував.
Діти ненавиділи полонених німців за те зло, що принесли вони на нашу землю.
Дорослі, жінки були більш милосердними, можливо, розуміючи, що багато вояків потрапили на фронт і не зі своєї волі.
У кожному разі, двоє дівчаток — дочок Фрідріха — ні в чому не винні.
Та деталь, що будинок простояв піввіку без ремонту, був теплий і затишний, говорить : для людини більш природними є мирна праця, будування, аніж війна й руйнування.