Українська література | 5 - 9 классы
Цитати до образу Роксолани.
Цитаты к образу Захара Беркута?
Цитаты к образу Захара Беркута.
Написати твір "Моє ставлення до Роксолани"?
Написати твір "Моє ставлення до Роксолани".
Характеристика Роксолани?
Характеристика Роксолани.
Характеристика образу роксолани і сулеймана із твору роксоляна?
Характеристика образу роксолани і сулеймана із твору роксоляна.
В чому полягає унікальність Роксолани?
В чому полягає унікальність Роксолани?
В чем заключается уникальность Роксоланы?
Цитати до образу Захар Беркут?
Цитати до образу Захар Беркут.
Цитаты до образу климка?
Цитаты до образу климка.
Цитати до образу фридриха?
Цитати до образу фридриха.
"За сестрою" Цитати до образу Павлуся?
"За сестрою" Цитати до образу Павлуся.
На этой странице сайта вы найдете ответы на вопрос Цитати до образу Роксолани?, относящийся к категории Українська література. Сложность вопроса соответствует базовым знаниям учеников 5 - 9 классов. Для получения дополнительной информации найдите другие вопросы, относящимися к данной тематике, с помощью поисковой системы. Или сформулируйте новый вопрос: нажмите кнопку вверху страницы, и задайте нужный запрос с помощью ключевых слов, отвечающих вашим критериям. Общайтесь с посетителями страницы, обсуждайте тему. Возможно, их ответы помогут найти нужную информацию.
«Настя була веселої вдачі» ; «…Слово «Хуррем» значить : або спокійна, або безжурна, або весела.
Не знала тільки, чи се по - татарськи, чи по - турецьки» ; «Вона весь час бажала собі одного : жити, жити, жити — за всяку ціну жити, хоч би в біді й пониженню, в татарській неволі!
Бо світ був такий гарний, гарний !
А вона була ще така молода, молода!
» ; «Вона була в чорних скрипучих матах.
Здавалося їй, що се домовина.
І що в тій чорній домовині похоронена вся її ясна дівоча минувшість» ; «…Галичанка Настуся» ; «Чому діти тої землі, з котрої вийшли, йшли у неволю, хоч вони ростом і силою більші від татар.
Чому вони женуть татар у неволю, але татари їх?
» ; «…Прийдеться їй стати невольницею або може, жінкою одної з тих брудних потворів, про які ще вдома оповідала їй бабуня, що вони родяться сліпі, як собаки» ; «На татарських ременях пригадувала собі, що не тільки її мати, але й вона сама жертвувала себе в хоробі на службу Богу.
А потому, коли минула хвороба, забула свій обіт і знайшла собі земного нареченого» ; «Збентежено вибиралась Настуня до школи невольниць, але ум її працював живо.
Розуміла ясно, що в сій школі може бути побудована підвалина її дальшої долі — доброї або злої» ; «Не мав слушності батько, коли говорив, що здоровля найбільше добро людини, — подумала.
— Бо ще більше добро свобода» ; «…Чому жінка не мала б займатися державними справами?
» ; «Ти маєш слухати Аллага на небі й султана на землі!
» ; «Боронилася в своїм нутрі, як борониться метелик, кинений у воду.
Одинокою її опорою був хрест… І держалась його так, як держиться мурашка на малій трісочці, котру вже несе повінь» ; «…Втягувала в свої думки його науку, як втягує квітка росу в ніжні листочки.
І дозрівала на очах, як черешня.
» ; «Не в перлах, а в ланцюгах ішла не по адамашку, а по поросі, скропленім слізьми невольниць.
У волоссю не мала дорогого «горючого каменя», а зате немов палахкотів горіючий камінь у голові : хвилями відчувала пекучий біль у голові, що здавалося їй, немов її, власні очі западаються в нутро голови.
Коли біль уставав, віддихала, мовби на світ щойно вродилася» ; «…Волосся золотисте, очі легко сині.
Личко біле як сніг з таким відтінком, як перша пупінка рози, а таке лагідне, як у його матері, що все боїться за нього.
І притім так само енергійне!
» (Сулейман про Настю) ; Сулейман : «…він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра більше пригадувала його матір» ; «Одначе, все - таки не розуміла, як вона, бідна невільниця, замкнена в клітці птичка, може помогти рідному краєві, з котрого вийшла, й народові, котрий мучився там» ; «…Молода Хуррем приязніше відповідала на поклони слуг і невільниць, ніж привіти його жінок» ; «…Я невольниця.
Невольницю вдягають і роздягають по волі її пана» ; «Найбільше грошей ужила б я для найбільш нещасливих людей» ; «Сулейман : «Адже я ще не зустрічав такої ані гордої дівчини, ані жінки.
Ніколи!
» ; «То була перша посада, яку дала Роксоляна Хуррем в палаті падишаха.
Як же багато їх роздавала вона потому — в Європі й Азії, на землях і на водах, в армії і флоті, у судах і скарбі султанськім!
А все робила з одним таємним заміром і так витривало, як тільки робить жінка — жінка, котра любить і ненавидить» ; «…Делікатні рученьки Насті зачали ламати велику і сильну державу падишаха, що простяглася на три часті світу» ; «З глибоких і тихих ущель і дебрів Святої Гори виходили до неї чудові мрії, мов срібна мряка, нечутно шептали до вуха, що вона призначена до надзвичайних діл» ; «І пригадалося їй подруга Ірина.
Що вона сказала б на вістку, що Настя стала жінкою султана.
Яка гордість пробудилась і її душі.
Вже не журитиметься нічим.
Скарби незлічимі матиме в руках» ; «Ти знаєш, що таке біль!
Встався за мною до все величного Бога, що створив небо, і море, і вітри, і птиці небесні, що наказав людям творити добрі діла… Дай мені знак який - небудь, Матінко Господня, Воротанице!
» ; «А вона йшла, як Єва, навіть не думаючи про те, чи він завагається з’їсти, все, що вона йому подасть — вона, його будуча жінка» ; «Ти володар великої держави, а я никла квітка» ; «Сулейман став мов перуном ражений.
Ще ніколи не бачив, як вона плакала була така одушевлена гарна в перлистих слезах своїх, як весна, кроплена дощиком.
А внутрішній біль так у ній горів, як горить крізь вікна пожар у нутрі дому» ;