Українська література | 5 - 9 классы
Цитати до характеристики Івана Шрама, Якима Сомка, Івана Брюховецького за романом "Чорна рада".
Характеристика Череваня з роману "Чорна Рада"?
Характеристика Череваня з роману "Чорна Рада".
Цитати к образу Брюховецького "Чорна рада"?
Цитати к образу Брюховецького "Чорна рада".
План характеристики образу Шрама із роману Чорна рада?
План характеристики образу Шрама із роману Чорна рада.
Пожалуйста помогите это срочно!
Характеристика Череваня з роману "Чорна Рада"?
Характеристика Череваня з роману "Чорна Рада".
Характеристика Іван Підкова?
Характеристика Іван Підкова.
Цитати до образу Якова Сомка з роману "Чорна рада"?
Цитати до образу Якова Сомка з роману "Чорна рада".
Цитатна характеристика івана палійчука?
Цитатна характеристика івана палійчука.
Характеристика Івана Сили з оповідання О?
Характеристика Івана Сили з оповідання О.
Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили".
Характеристика Івана Сили цитатами із твору?
Характеристика Івана Сили цитатами із твору.
Допоможіть.
Будь ласка)))).
Опишите политику Сомка и Брюховецкого из "Чорної ради" желательно с цитатами?
Опишите политику Сомка и Брюховецкого из "Чорної ради" желательно с цитатами!
На этой странице находится ответ на вопрос Цитати до характеристики Івана Шрама, Якима Сомка, Івана Брюховецького за романом "Чорна рада"?, из категории Українська література, соответствующий программе для 5 - 9 классов. Чтобы посмотреть другие ответы воспользуйтесь «умным поиском»: с помощью ключевых слов подберите похожие вопросы и ответы в категории Українська література. Ответ, полностью соответствующий критериям вашего поиска, можно найти с помощью простого интерфейса: нажмите кнопку вверху страницы и сформулируйте вопрос иначе. Обратите внимание на варианты ответов других пользователей, которые можно не только просмотреть, но и прокомментировать.
ШРАМ (справжнє прізвище Чепурний)
По одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий «козарлюга».
Був він син паволоцького попа, по прізвищу Чепурного, учився в Київській братській школі, і вже сай вийшов був на попи.
Як же піднялись козаки з гетцу маном Остряницею, то і він устряв до козацького війська ; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як іллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів , і урядників над українцями, за наругу католиків і унітів над греко - руською вірою.
Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню ; проповідував він слово правди божої рибалкам і чабанам запорозьким ; побував він на полі й на морі з низцями ; видав не раз і не два смерть перед очима да й загартовався у воєнному ділі так, що як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу.
Ніхто краще його не ставав до бою ; ніхто не крутив ляхам такого веремія.
У тих - то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище.
І в реєстрах - то, коли хочете знати, не Чепурним його записано.
Не раз дзвонив старий Шрам шаблею ; далі, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з себе полковництво, постригсь у попи да й почав служити богові.
СОМКО
А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося.
Сомко має в Переяславі свої крамні комори в ринку, так Васютинцям і звадливо.
Отак зітнуться, да й до шабель.
Сомко собі чоловік - дрямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сот - нягу чи дві червоних на рясу.
А Сомко, знаєте самі, доводиться Юрусеві дядько, бо старий Хміль держав уперве його сестру Ганну ; так він і не злюбив, що чура орудує небожем.
Да ото раз, як з'їхалась до молодого гетьмана старшина да почали радовати про
А Сомко, знаєте, який?
Зараз загориться, як порох.
«Пане гетьмане, — до Юруся, — старого пса непристойно мішати в нашу компанію.
»
Іванець Брюховецький
Васюта хоче собіі гетьманства і не слухає Сомка - гетьмана, а запорожці собі гетьманом Брюховецького зовуть.
Іванець був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу.
Бувало, проживаєш у гетьманському дворі, то й чуєш : «Коханий Іванець!
Іванець, друже мій єдиний'» — озветься до його під веселий час, за чаркою.
«Держись, Юру, — каже, бувало, синові, — держись Іванцевої ради, як не буде мене на світі : він тебе не ошукає».
От Юрусь і державсь його ради, і вже було, що скаже Іванець, те й свято.
Мабуть, нечистий напутив його.
Почав гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана.
Той і настановив його хорунжим.
Як же ото Юрусь не зміг держатись на гетьманстві да пішов у ченці, так Іванець, маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щире срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запорожжє.
А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм : «Іван Мартинович!
Іван Мартинович!
» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть.
Запорожці так собі його вподобали, що зозвали раду, да й бух Іванця кошовим.
Тепер уже він Іван Мартинович Брюховецький.
Ні на що славне Запорожжє, коли такі гетьмани настали!