Українська література | 5 - 9 классы
Цитати про федька - халамитника.
Як ставляться інші персонажі до Федька в творі Федько Халамидник?
Як ставляться інші персонажі до Федька в творі Федько Халамидник.
Виписати цитати про Федька Халамидника?
Виписати цитати про Федька Халамидника.
Допоможіть Лист Федьку Халамитнику?
Допоможіть Лист Федьку Халамитнику.
Твір на тему добро і зло в оповіданні В?
Твір на тему добро і зло в оповіданні В.
Винниченка, , федько - халамитник.
Зробити характеристику Федька і Толі з рассказу Федько - Халамидник?
Зробити характеристику Федька і Толі з рассказу Федько - Халамидник.
Виписати усі цитати, які характеризують Федька у творі "Федько - Халамидник"?
Виписати усі цитати, які характеризують Федька у творі "Федько - Халамидник".
Характеристика Федька з оповідання Федько - Халамидник?
Характеристика Федька з оповідання Федько - Халамидник.
Виписати цитати про Федька та Толю з твору , , Федько - халамидник, ,?
Виписати цитати про Федька та Толю з твору , , Федько - халамидник, ,.
Помогите плизз Цитати про Федька та Толика?
Помогите плизз Цитати про Федька та Толика.
На этой странице сайта размещен вопрос Цитати про федька - халамитника? из категории Українська література с правильным ответом на него. Уровень сложности вопроса соответствует знаниям учеников 5 - 9 классов. Здесь же находятся ответы по заданному поиску, которые вы найдете с помощью автоматической системы. Одновременно с ответом на ваш вопрос показаны другие, похожие варианты по заданной теме. На этой странице можно обсудить все варианты ответов с другими пользователями сайта и получить от них наиболее полную подсказку.
Але тут всі разом чують крик і переводять очі ззмія наземлю.
Іде Федько.
Іде і кричить.
Він міг бипідійти тихенько, так щойнепочув биніхто, — але Федько того нелюбив.
Він щездалеку кричить : —Ану, гей там, давай сюди змія!
Буде однімати.
Федько іде змія однімать.
Руки вкишені, картуз набакир, іде, непоспішає.
Але тікать і непробуй, Федько усяку собаку випередить.
Хлопці починають швидко зсотувать нитки.
Але щотопоможе?
—Давай змія?
—підходить ближче Федько.
Гаврик кривить губи і хмикає.
Стьопка зблід, але хутко зсотує нитки, зиркаючи наФедька.
Спірка піднімає зземлі камінь і кричить : —Ану, підійди!
Ану! Але Федько навіть рук невиймає зкишень і таки підходить.
—Давай сюди змія!
Тут він уже вийма руки зкишені, боСпірка затуляє собою Стьопку і підніма руку зкаменем.
Але сам Федько каменя нешукає, він тільки дивиться заСпірковою рукою.
—Даєш змія?
—Ацетвій змій?
—Одніму тайбуде мій.
—Овва!
Задавака!
Так і провалю голову, тільки підійди.
—Ану, бий!
Федько навіть груди підставляє, так наче йому тільки того йхочеться, щоб його вдарили каменем.
Чуб йому стирчком вилізз - підкартуза, очі хутко бігають.
АСтьопка зсотує, аСтьопка зсотує!
Змій тільки диркає далеко вгорі ташарпається і нерозуміє нічого, щотам сталося внизу, чого його так скоро тягнуть назад.
—Ну, бийже!
Ех, ти?
—боїться… Яонбез каменя, навас трьох.
Цебув чистийрозбишака - халамидник.
Небуло того дня, щобхто - небудьнежалівся наФедька : там шибку зрогатки вибив ; там синяка підбив своєму «закадишному» другові ; там перекинув діжку здощовою водою, яку збирали зтаким клопотом.
Наче біс який сидів ухлопцеві!
Усі діти якдіти, — граються, бавляться тихо, лагідно.
Федьковіж, неодмінно, щоб битися, щобщо - небудьперевернути догори ногами.
Спокій був його ворогом, зяким він боровся накожному місці.
Наприклад, таке.
Ліплять хатки зпіску.
Перед будинком, дежив Федько, була незабрукована вулиця і там завжди грузли впіску коні.
Після дощу цей пісок ставав липким і вогким, — для будування хаток нема краще.
Поставиш ногу, обкладеш її піском і виймай потихеньку.
Оті хатка.
Хто хоче, може навіть димаря приробити.
Коло хати можна тин виліпити, азатином натикати сінинок— і сад є.
Аміж хатками іде вулиця.
Можна вгості ходити одне доодного.
Федько теж ліпить.
Але раптом встане, подивиться - подивитьсяі візьме тайповалить усе чисто— і своє, і чуже.
Щейрегочеться.
Аякхто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть.
Битись зним і непробуй, — перший посилі навсю вулицю.
Враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде і пита : —Ну?
Наживсь насвіті?
Говори!
Яктой каже, щонаживсь, томилує ; аякпручається— іщеб’є.
Або пускають хлопці змія.
Плац великий, — ні будинків, ні магазинів, розбігтисьє - де.
І вітер там раз ураз найкращий.
Отзаносять змія.
Федько сидить усебе наворотях, якСоловей - Розбійникнадереві, і дивиться.
Він усе любить або покришах лазити, або наворотях сидіти.
Ворота високі і там ніби скринька така зроблена.
Втій скриньці йзасіда Федько.
—Пускай?
—кричить той, щодержить.
Змій виривається, але зразуж козиряє іб’ється обземлю.
Федькові досадно : дурні, хвіст короткий!
Але він сидить і некричить нічого.
Його думка зовсім інша.
Хлопці догадуються і прив’язують дохвоста ганчірку.
Тоді змій плавно йлегко здіймається вгору.
Приємно держати його!
Вітер чудесний, тільки розсотуй нитки тадивись, щоб навузликах добре зв’язані були.
Змій кокетує і хитає головою товтой бік, товдругий, наче комусь шепче навухо тозодного боку, тоздругого.
Аякдерчітки щеначеплені, аждух радіє!
Цілий день бистояв, тадержав, тадивився вгору.
Небовисоке - високе, синє тахолодне.
Азмій уньомубілий - білий, хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом.
Іледве - ледвечутно ллється одйого дирчання дирчаток.
Нетільки бачиш, айчуєш.
Так наче Гриць або Стьопка там угорі і тягне занитку, балується там і дирчить униз.
Нитка вже дугою пішла.
Ех, погано путо зроблено!
Якдобре зробити путо, нитка недасть дуги.
Ну, танічого— розсотуй далі.
Нитка ріже руку, але тодурниця.
Змій все далі йдалі в’ється внебо, стає менше таменше.
—Телеграму давай!
Пускається телеграма.
Біленький папірчик начіплюється нанитку і підсовується трошки вгору.
Вітер підхоплює— і пішла телеграма.
Ось зачепилась завузлик і пручається, виривається, оттрохи некрикне вниз : «непускають!
». Але тут треба шарпнуть нитку.
Вітер знов підхоплює, і попливла знову вгору біла вісточка.
Ось уже вона недалеко, вже вона втому місці, денавіть Гаврик неможе бачити нитки.
Ось - осьзмій прочитає телеграму.