Українська література | 10 - 11 классы
Над чим сміється Куліш у комедії Мина Мазайла?
Чи актуальна пєса "Мина Мазайло" в наш час?
Чи актуальна пєса "Мина Мазайло" в наш час?
Помогите ответить.
Мина Мазайло найцікавіщі цитати?
Мина Мазайло найцікавіщі цитати.
Придумати 5 тестових завданя до творів "Як їсти і варити суп із дикої качки", "Сом", "Мина Мазайло" до всіх поезій 5 запитань?
Придумати 5 тестових завданя до творів "Як їсти і варити суп із дикої качки", "Сом", "Мина Мазайло" до всіх поезій 5 запитань.
Над чим сміється М Куліш у комедії "Мина Мазайло"?
Над чим сміється М Куліш у комедії "Мина Мазайло".
Твір над чим сміється мольєр у к?
Твір над чим сміється мольєр у к.
Чорна рада куліша продовження придумати?
Чорна рада куліша продовження придумати.
Напишіть твір на 1з 3 тем 1?
Напишіть твір на 1з 3 тем 1.
Чим захоплює мене "Чорна Рада"?
2. Мої роздуми над актуальністю Чорної Ради в наш час 3.
П. Куліш - будитель національної гідності українців.
Чому дядько Тарас проголосував за зміну призвіща Мини?
Чому дядько Тарас проголосував за зміну призвіща Мини?
( з твору "Мина Мазайло").
Питання та завдання по твору "Мина Мазайло" 1?
Питання та завдання по твору "Мина Мазайло" 1.
Чи нагадують вам якихось героїв з творів світ.
Літератури герої твору - " Мина Мазайло"?
2. Кого з героїв можна назвати шовіністкою?
Чому?
Навести цитати 3.
Поради родині Мазайло і кожному з них окремо як треба себе поводити.
На странице вопроса Над чим сміється Куліш у комедії Мина Мазайла? из категории Українська література вы найдете ответ для уровня учащихся 10 - 11 классов. Если полученный ответ не устраивает и нужно расшить круг поиска, используйте удобную поисковую систему сайта. Можно также ознакомиться с похожими вопросами и ответами других пользователей в этой же категории или создать новый вопрос. Возможно, вам будет полезной информация, оставленная пользователями в комментариях, где можно обсудить тему с помощью обратной связи.
Часто я повертаюся думками до комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло», у якій автор піднімає дуже важливу проблему національної само ідентифікації особистості, що надзвичайно актуальна й до сьогодні, хоч на порозі двадцята річниця незалежності України.
Паралелі - паралелі…Головний герой комедії – Мина Маркевич Мазайло – збирається змінити прізвище.
Здавалося б, ця подія зовсім незначна і не варта уваги, особливо враховуючи, що в 20 - ті роки таке явище було широко розповсюдженим.
То чому ж автор присвячує цій події цілу п’єсу?
Ще Шекспір зауважив у своїй п’єсі «Ромео і Джульєтта» : «Що важить ймення?
Пахощі троянди не змінити, як її не називай…» Й справді, ім’я людини мало чого важить, головне – це її суть, і саме сутності своїх героїв Микола Куліш приділяє найбільшу увагу, саме в ній він безпомилково вбачає проблему, яка лише поглибилася через роки.
То ж розглянемо деякі образи героїв п’єси, їх характери.
Особливо легко можна побачити якими вони є, розглянувши їх ставлення до рідної мови та свого прізвища.
Чи не нагадають вони нам кого з нинішнього істеблішменту чи, навіть, сусідів по сходовому майданчику?
Для початку візьмемо, наприклад, сина МиниМокія або, як його часто називають у творі – Моку.
На перший погляд, цей хлопець патріот : він обожнює свою рідну мову, наполягає на тому, щоб його сім’я повернула їхньому прізвищу втрачену з поколіннями його частинку «Квач».
Він навіть українізував подругу своєї сестри–Улю.
Але, придивившись пильніше, ми можемо зрозуміти, що перше враження хибне.
Самі аргументи Моки стосовно того, чому Уля має українізуватися, є доволі дивними.
Пригадаймо, що для нього означає бути українцем : «Прізвище українське, індекси українські : очі, рот, стан – все чисто українське.
Тепер ви вірите, Улю?
». Отже, для Моки українець – це прізвище та параметри тіла.
Так, звичайно, любов до мови це важливо, але нестримна лють, яка виникла у Мокія при вигляді шаровар, характеризує його не з найкращого боку.
Адже використання мови й одночасне з тим нехтування історією та традиціямирідного народу навряд чи є чеснотою.
Для Мотрони – сестри Мини – українська мова є чимось сороміцьким, меншовартісним і тому огидним.
Прізвище брата їй здається ознакою мужицтва.
Змінити прізвище для неї така ж звичайна справа, як, наприклад, надіти інший капелюшок.
ЇЇ слова : «Треба буде і собі трошки одмінити прізвище.
Розторгуєва – це прекрасне прізвище, та, жаль, не модне тепер.
От, наприклад, Мєталова - Темброва – зовсім інша річ…»А що говорити про Мазайлиху та Рину – дочку Мини?
Вони сприймають українську мову та своє українське прізвище, як і голова сім’ї.
Для них їх прізвище – це поєднання букв в обридле їм слово, довга закарлючка, що заважає їм жити достойними членами суспільства.
Уля. Для мене це збита з пантелику дитина, яких багато.
Вона є чудовою моделлю не лишетогочасної молоді.
Ні про яку мову, прізвище чи ще щось подібне вона ніколи не замислювалась.
У цьому просто не було потреби.
Але ось Мокій показав їй нову цікаву забаву – «українська мова», і вона радо прийняла її.
Та й чого б їй не сподобалося те, що може стати спільним хобі для неї та хлопця - красеня?
«Ой, Улю, вивчивши мову, ви станете…Що там українкою.
Ви станете…більш культурною, корисною громадянкою, от вам клянусь!
Ви станете ближче до робітників, до селян та й до мене, а я до вас…».
Є в п’єсі ще пара другорядних, але від того не менш яскравих персонажів – комсомольці Тертика і Губа.
Ці юнаки активно впроваджують наказ партії – українізують все і всіх.
Це, звичайно, схвально.
Але, як на мене, коли партія накаже душити голодом чи відстрілювати тих самих українців, саме такі як Тертика і Губаробитимуть це з не меншим завзяттям, адже «партія сказала, значить треба.
Партія поганого не накаже».
Ну й, нарешті, Мина.
Мина Маркевич дрібний чиновник з управління «Донвугілля».
Він вважає, що в подальшому просуванні кар’єрною драбиною йому заважає тільки його українське походження.
Заради кар’єри він готовий на все, а йому не потрібно ні красти, ні підставляти ближнього, ні вбивати… Ні, потрібно лише зректися свого роду.
І, Мина радо це робить, змінюючи своє прізвище.
Нажаль, Мина Мазайло, а тепер вже Мина Мазєнін, виявився не тільки пристосуванцем, але й дурнем.
Чоловік не врахував, що живе в роки українізації, і його дії суперечать новій політиці партії.
Чи, може, й здоровому глузду!
Яка іронія : газетний допис про його звільнення з посади було розміщено під інформацією про зміну прізвища.
«За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат «Донвугілля», звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М.
М. Мазайла - Мазєніна».
Вийшло, що без роботи залишився не тільки Мазайло, а й Мазєнін…Тожсутність усіх героїв п’єси це–пристосуванство й неповага до свого минулого (Уля виняток.
Цю дівчину можна вважати графином, поки що порожнім, нічим не наповненим).
То над чим же сміється Микола Куліш?
Адже ситуація доволі сумна…Думаю, в нього просто істерика.
А історія все повторюється… тільки зараз уже як фарс!