Українська література | 5 - 9 классы
Чому Каторжна не показувала іншим своїх почуттів?
Чому Шевченко став загальнолюдським митцем?
Чому Шевченко став загальнолюдським митцем?
Головні герої оповідання Каторжна Бориса Грінченка?
Головні герої оповідання Каторжна Бориса Грінченка.
Чому мени подобаеться архитектура?
Чому мени подобаеться архитектура.
Будь - ласка допоможіть?
Будь - ласка допоможіть!
За що народ увіковічив імена своїх героїв?
За що, народ увіковічив імена своїх героїв?
За що, народ увіковічив імена своїх героїв?
Які стосунки з іншими героями Тугара Вовка повісті Захар Беркут?
Які стосунки з іншими героями Тугара Вовка повісті Захар Беркут.
Які людські й суспільні вади засуджує байкар Езоп у своїх творах?
Які людські й суспільні вади засуджує байкар Езоп у своїх творах.
Як ставилися козаки до своїх померлих товаришів, а як татари?
Як ставилися козаки до своїх померлих товаришів, а як татари?
Срочно твір на тему :, , Твір Чому не слід судити ближніх своїх''?
Срочно твір на тему :
, , Твір Чому не слід судити ближніх своїх''.
На этой странице сайта вы найдете ответы на вопрос Чому Каторжна не показувала іншим своїх почуттів?, относящийся к категории Українська література. Сложность вопроса соответствует базовым знаниям учеников 5 - 9 классов. Для получения дополнительной информации найдите другие вопросы, относящимися к данной тематике, с помощью поисковой системы. Или сформулируйте новый вопрос: нажмите кнопку вверху страницы, и задайте нужный запрос с помощью ключевых слов, отвечающих вашим критериям. Общайтесь с посетителями страницы, обсуждайте тему. Возможно, их ответы помогут найти нужную информацию.
В оповіданні "Каторжна" розкривається доля Докії — дівчини - напівсироти.
Каторжною її зробило життя з байдужим і вічно п'яним батьком, що після смерті дружини створив нову родину, в якій для рідної доньки не знайшлося навіть ласкавого слова чи прихильного погляду.
Мачуха нещадно била дівчину, змушувала її працювати, морально принижувала.
Для всіх Докія була чужою, тому росла, немов вовченя.
Але ж вона також була людиною, що потребувала любові й ласки.
Будучи від природи доброю, Докія, незважаючи на жорстокість мачухи, якось взяла на руки малого Івасика та, цілуючи його, примовляла : "Голубчику ти мій, манесенький!
Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли.
" Та мачуха звеліла дитині вдарити Докію, і мале штовхнуло дівчину кулачком.
Кинувши дитину, Докія мало не вбила її та замкнулася в собі остаточно.
Саме нелюдське ставлення зробило її черствою, злою, замкнутою.
Навіть не плакала вона, коли мачуха щоразу скажено лупцювала або тягала її за волосся.
Не було кому й пожаліти Докію, на вулиці з неї сміялись, а вона мала лише відбиватися, роздаючи кривдникам стусани.
Тільки калина на городі трохи розраджувала самотню каторжну.
Там вона плакала, бо "в неї не камінь у грудях був, а маненьке дитяче серденько!
І те серденько так хотіло любити, так хотіло!
Але ж любити було нікого!
" Та калина була найдорожчим, що мала Докія, вона нагадувала дівчині померлу матір.
Тому тяжкої кривди, невимовного болю завдала героїні мачуха, зрубавши дерево, — ніби вдруге осиротіла й без того самотня дитина.
Коли Докія стала дорослою дівчиною, нічого не змінилося : так само не було з ким поговорити, до кого пригорнутися.