ЦИТАТНЫЙ План к балладе ТОПОЛЯ СРОЧНОПо діброві вітер виє,Гуляє по полю,Край дороги гне тополюДо самого долу?

Українська література | 5 - 9 классы

ЦИТАТНЫЙ План к балладе ТОПОЛЯ СРОЧНО

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий —

Нащо зеленіє?

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить ;

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі,

Подивиться — серце ниє :

Кругом ні билини!

Одна, одна, як сирота

На чужині, гине!

Хто ж викохав тонку, гнучку

В степу погибати?

Постривайте, все розкажу,

Слухайте ж, дівчата.

Полюбила чорнобрива

Козака дівчина.

Полюбила — не спинила,

Пішов та й загинув.

Якби знала, що покине, —

Була б не любила ;

Якби знала, що загине, —

Була б не пустила ;

Якби знала, не ходила б

Пізно за водою,

Не стояла б до півночі

З милим під вербою ;

Якби знала.

І то лихо —

Попереду знати,

Що нам в світі зустрінеться.

Не знайте, дівчата!

Не питайте свою долю.

Само серце знає,

Кого любить.

Нехай в'яне,

Поки закопають!

Бо не довго, чорнобриві,

Карі оченята ;

Біле личко червоніє

Не довго, дівчата!

До полудня, та й зав'яне,

Брови полиняють.

Кохайтеся ж, любітеся,

Як серденько знає.

Защебече соловейко

В лузі на калині, —

Заспіває козаченько,

Ходя по долині.

Виспівує, поки вийде

Чорнобрива з хати ;

А він її запитає :

«Чи не била мати?

»

Стануть собі, обіймуться, —

Співа соловейко ;

Послухають, розійдуться, —

Обоє раденькі.

Ніхто того не побачить,

Ніхто не спитає :

«Де ти була, що робила?

»

Сама собі знає.

Любилася, кохалася,

А серденько мліло :

Воно чуло недоленьку,

А сказать не вміло.

Не сказало — осталася,

День і ніч воркує,

Як голубка без голуба,

А ніхто не чує.

Не щебече соловейко

В лузі над водою,

Не співає чорнобрива,

Стоя під вербою ;

Не співає, — як сирота,

Білим світом нудить.

Без милого батько, мати —

Як чужії люде.

Без милого сонце світить —

Як ворог сміється ;

Без милого скрізь могила.

А серденько б'ється!

Минув і рік, минув другий

Козака немає ;

Сохне вона, як квіточка, —

Ніхто не питає.

«Чого в'янеш, моя доню?

» —

Мати не спитала,

За старого, багатого

Нищечком єднала.

«Іди, доню, — каже мати, —

Не вік дівовати.

Він багатий, одинокий —

Будеш пановати».

«Не хочу я пановати,

Не піду я, мамо!

Рушниками, що придбала,

Спусти мене в яму.

Нехай попи заспівають,

А дружки поплачуть :

Легше мені в труні лежать,

Ніж його побачить».

Не слухала стара мати,

Робила, що знала ;

Все бачила чорнобрива,

Сохла і мовчала.

Пішла вночі до ворожки,

Щоб поворожити :

Чи довго їй на сім світі

Без милого жити?

«Бабусенько, голубонько,

Серце моє, ненько!

Скажи мені щиру правду,

Де милий - серденько?

Чи жив, здоров, чи він любить,

Чи забув - покинув?

Скажи ж мені, де мій милий?

Край світа полину!

Бабусенько, голубонько,

Скажи, коли знаєш!

Бо видає мене мати

За старого заміж.

Любить його, моя сиза,

Серце не навчити.

Пішла б же я утопилась —

Жаль душу згубити.

Коли нежив чорнобривий,

Зроби, моя пташко,

Щоб додому не вернулась.

Тяжко мені, тяжко!

Там старий жде з старостами.

Скажи ж мою долю».

«Добре, доню ; спочинь трошки.

Чини ж мою волю.

Сама колись дівовала,

Теє лихо знаю ;

Минулося — навчилася,

Людям помагаю.

Твою долю, моя доню,

Позаторік знала,

Позаторік і зіллячка

Для того придбала».

Пішла стара, мов каламар

Достала з полиці.

«Ось на тобі сего дива!

Піди до криниці ;

Поки півні не співали,

Умийся водою,

Випий трошки сего зілля —

Все лихо загоїть.

Вип'єш — біжи якомога ;

Що б там ні кричало,

Не оглянься, поки станеш

Аж там, де прощалась.

Одпочинеш ; а як стане

Місяць серед неба,

Випий ще раз ; не приїде —

Втретє випить треба.

За перший раз, як за той рік,

Будеш ти такою ;

А за другий — серед степу

Тупне кінь ногою.

Коли живий козаченько,

То зараз прибуде.

А за третій.

Моя доню,

Не питай, що буде.

Та ще, чуєш, не хрестися,

Бо все піде в воду.

Тепер же йди, подивися

На торішню вроду».

Взяла зілля, поклонилась :

«Спасибі, бабусю!

»

Вийшла з хати : «Чи йти, чи ні?

Ні, вже не вернуся!

»

Пішла, вмилась, напилася,

Мов не своя стала,

Вдруге, втретє, та, мов сонна,

В степу заспівала :

«Плавай, плавай, лебедонько,

По синьому морю,

Рости, рости, тополенько,

Все вгору та вгору!

Рости тонка та висока

До самої хмари,

Спитай бога, чи діжду я,

Чи не діжду пари?

Рости, рости, подивися

За синєє море :

По тім боці — моя доля,

По сім боці — горе.

Там десь милий чорнобривий

По полю гуляє,

А я плачу, літа трачу,

Його виглядаю.

Скажи йому, моє серце,

Що сміються люде ;

Скажи йому, що загину,

Коли не прибуде.

Сама хоче мене мати

В землю заховати.

А хто ж її головоньку

Буде доглядати?

Хто догляне, розпитає,

На старість поможе?

Мамо моя, доле моя!

Боже милий, боже!

Подивися, тополенько,

Як нема — заплачеш

До схід сонця ранісінько,

Щоб ніхто не бачив.

Рости ж, серце - тополенько,

Все вгору та вгору ;

Плавай, плавай, лебедонько,

По синьому морю!

»

Таку пісню чорнобрива

В степу заспівала.

Зілля дива наробило —

Тополею стала.

Не вернулася додому,

Не діждала пари ;

Тонка - тонка та висока —

До самої хмари.

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Ответить на вопрос
Ответы (1)
Turboo1000 24 нояб. 2021 г., 19:13:17

I. Край дороги стоїть тополя.

(Чумак біля неї сумно зупиняється, чабан із сопілкою печальну мелодію заграє.

)

II.

Історія тополі.

(Дівчина покохала козака, а той загинув.

)

III.

Застереження автора молодим дівчатам.

(Минають роки, марніє краса, залишаються спогади про зустрічі з чорнобривими козаками.

)

IV.

Дівчина чекає на козака.

(Вона нудить світом, нічого не розрадить її.

)

V. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим.

(Дівчина попереджає, що краще помре, ніж одружиться з ним.

)

VI.

Дівчина іде до ворожки.

(Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука така тяжка, що чорнобрива хоче втопитися.

)

VII.

Ворожка дає зілля.

(Його треба тричі випити.

)

VIII.

Дівчина випиває його, стає несповна розуму та перетворюється на тополю.

Германюша 24 февр. 2021 г., 08:41:09 | 5 - 9 классы

Визначте тему та ідею Думи мої, думи мої, Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами?

Визначте тему та ідею Думи мої, думи мої, Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері Сумними рядами.

Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину.

Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози.

Чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі.

Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нуджу світом?

«Нічого робить», — Не сказали б на сміх.

Квіти мої, діти!

Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?

Чи заплаче серце одно на всім світі, Як я з вами плакав.

Може, і вгадав.

Може, найдеться дівоче Серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи, — Я більше не хочу.

Одну сльозу з очей карих — І пан над панами!

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами!

За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову, Виливало, як уміло, За темнії ночі, За вишневий сад зелений, За ласки дівочі.

За степи та за могили, Що на Україні, Серце мліло, не хотіло Співать на чужині.

Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчугами Збирать на пораду.

Нехай душі козацькії В Украйні витають — Там широко, там весело Од краю до краю.

Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, Степ і степ, ревуть пороги, І могили — гори, — Там родилась, гарцювала Козацькая воля ; Там шляхтою, татарами Засідала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило.

Лягла спочить.

А тим часом Виросла могила, А над нею орел чорний Сторожем літає, І про неї добрим людям Кобзарі співають, Все співають, як діялось, Сліпі небораки, — Бо дотепні.

А я. а я Тілько вмію плакать, Тілько сльози за Украйну.

А слова — немає.

А за лихо.

Та цур йому!

Хто його не знає!

А надто той, що дивиться На людей душою, — Пекло йому на сім світі, А на тім.

Журбою Не накличу собі долі, Коли так не маю.

Нехай злидні живуть три дні Я їх заховаю, Заховаю змію люту Коло свого серця, Щоб вороги не бачили, Як лихо сміється.

Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком — люди не побачать, То й не засміються.

Не втирайте ж мої сльози, Нехай собі ллються, Чуже поле поливають Щодня і щоночі, Поки, поки.

Не засиплють Чужим піском очі.

Отаке - то.

А що робить?

Журба не поможе.

Хто ж сироті завидує — Карай того, боже!

Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас, — Де ж мені вас діти?

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я — тут загину.

Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу.

Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину.

Asim2000 14 мая 2021 г., 07:19:51 | 5 - 9 классы

Відтворіть пропущені слова, поясніть їх правопис?

Відтворіть пропущені слова, поясніть їх правопис.

З яких творів узято ці рядки?

1. Минають дні, минає літо, старий під хатою сидить, дочка.

Ярина.

2. Плавай, плавай, !

По. морю - рости, рости!

Все вгору та вгору.

3. І мене в .

Великій, в.

Вольній, новій, .

. . тихим словом.

Linokq 19 июн. 2021 г., 02:06:04 | 5 - 9 классы

Поможіть знайти художні засоби у віршіМоя любов — рожевий квітВ весінньому саду,Моя любов — веселий спів,Що з ним я в світ іду?

Поможіть знайти художні засоби у вірші

Моя любов — рожевий квіт

В весінньому саду,

Моя любов — веселий спів,

Що з ним я в світ іду.

О, як тебе кохаю я,

Єдиная моя!

Тому коханню не зміліть,

Хоч висхнуть всі моря.

Нехай посхнуть усі моря,

Потануть брили скал,

А ти навік любов моя, —

Аж згасне сонця пал,

Прощай, прощай, мій рідний край,

Прощай, моя любов,

Та де б не був я, мила, знай —

Прийду до тебе знов!

Gulya2500 15 сент. 2021 г., 05:44:21 | 5 - 9 классы

Оцініть будь ласка мій вірш, він ще не докінчений?

Оцініть будь ласка мій вірш, він ще не докінчений.

Я дивилась в її очі,

бо мені хтось напророчив.

Заберуть у мене сонце,

споглядатиму в віконце,

і мовчати буду тихо та встрічати злеє лихо.

Забере тебе воно із хати,

а я все буду споглядати

.

І чекати буду я,

а тебе все нема й нема.

Де поділась , заблудилась.

Чи може серце зупинилось,

я боюсь тебе нема,

і от ця доля така важка.

(продовження ще буде, просто хочу знати думку людей)

Мініна О.

Amf 22 сент. 2021 г., 23:10:01 | 5 - 9 классы

Козак на печі - ворог СічіОберіть прислів'я що передає ту саму думкуА) без коня нема й козакаБ де два козаки там три гетьманиВ Той не козак що отаманом не хоче бутиГ щирий козак ззаду не нападаєД степ?

Козак на печі - ворог Січі

Оберіть прислів'я що передає ту саму думку

А) без коня нема й козака

Б де два козаки там три гетьмани

В Той не козак що отаманом не хоче бути

Г щирий козак ззаду не нападає

Д степ та воля - козацька доля.

Lavshukliza 14 февр. 2021 г., 14:15:23 | 10 - 11 классы

ПОМОГИТЕ НАЙТИ ХУДОЖНІ ЗАСОБИВіддам за кохання і неньку стару?

ПОМОГИТЕ НАЙТИ ХУДОЖНІ ЗАСОБИ

Віддам за кохання і неньку стару!

"

Та мила його не боялась гріха :

Була, як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому :

"Не вірю, козаче, коханню твому".

"Як справді кохаєш, як вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси".

Юнак мов стерявся : не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин :

Мов кат, витяв серце у матері син…

І знову до милої, з серцем в руках,

Побіг, і саженний гонив його жах.

Ось - ось добігає, не чуючи ніг…

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров’ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло…

Востаннє озвалось до сина в ту мить :

"Мій любий, ти впав… чи тебе не болить?

".

Maksotovali03 20 мая 2021 г., 04:33:17 | 1 - 4 классы

Написать переказ помогите пожалуйста?

Написать переказ помогите пожалуйста.

Розум та щастя

Ішли собі десь розум та щастя та й засперечались, Розум каже, що він сильніший, а щастя — що воно.

Сперечались вони, сперечались та й розійшлись.

Щастя пішло у ліс, а розум пішов та одному хлопчикові і вліз у голову.

От віддає батько того хлопчика у шевці.

Побув він у шевцях з тиждень — уже всьому й навчився.

— Оддайте, — каже, — тату, ще чому другому вчитись.

Віддав його батько у кравці, він і там чи побув з тиждень, уже зумів і покроїти, і пошити.

Тоді віддав його батько вчитись ще годинники робити.

Він і того щось скоро навчився.

От раз той його хазяїн від'їжджає — а він вже на жалуванні служив — та й наказує хлопцеві, щоб він, поки той вернеться, зробив стільки там годинників, а що зостанеться припасу, то, як схоче, то і собі зробить.

От він як заходився, живо поробив, ще й собі вигадав, та такий утнув, що у двадцять п'ять років тільки раз і заводиться, та як завів, то і ключик туди усередину заховав і зачинив там.

Приїхав ось хазяїн — усе пороблено, він забрав ті годинники та й повіз десь на ярмарок, і його з собою узяв.

Той же хазяїн свої годинники розпродав то панам, то іншим людям, а той хлопець свій продав самому цареві, та як забрав гроші, то й пішов десь аж за границю.

А той годинник, як вийшло йому двадцять п'ять років, зупинився і не б'є.

Зараз послали за майстром, так ніхто ради йому не дасть.

Кинулися до того хлопця, а про нього чутка вже скрізь пішла.

Він як приїхав, того ключика зараз знайшов і знову на двадцять п'ять років пустив.

Цар і полюбив його.

— Живи, — каже, — у мене.

Дав йому горницю і прислугу, усе чисто.

От раз цар від'їжджає та й каже йому :

— Усюди ходи, а он у ту комірку не ходи.

А там за стіною була замурована царівна ; то її сам цар туди замурував і хотів, щоб її позаочі сватали.

Хто приїде сватати, то йде у ту комірку та й балакає до неї крізь стіну ; як вона озветься, то за того їй і йти.

От стільки вже царів і якого люду не приїздило, ні до кого вона не озивається.

А коло тих дверей такі стояли, що тільки який з тієї комірки, вони зараз голову йому зрубають та на палю і настромлять.

Так ото цар його шкодував та й заказав туди ходити.

Ось він ходив, ходив.

«Дай, — думає, — зайду».

Увійшов у ту комірку, аж стоїть стіл, а на столі свічечка горить : він і говорить до свічі :

— Здорова була, свіча!

— Здоровий, майстре!

— сам собі і одказує, а царівна почула та за стіною :

— Так, так, так.

— Та це я давно знаю, що так, так, так, а от як нас було троє : — один швець, другий кравець, а третій майстер, та й пішли у ліс, аж стоїть пень.

Майстер заходився та й зробив з нього чоловіка, кравець одежу пошив, а швець взув.

А вона за стіною :

— Так, так, так.

Як дала ото згоду, він і пішов собі.

А на дверях там була така табличка, що як ото вона скаже хоч слово, зараз на табличці само і напишеться.

От пани й побачили, що вона їм не давала згоди, а дала он кому.

— Давай його, — кажуть, — знищимо.

Тільки він на двері, а вони за нього, беруть голову його рубати.

А розум бачить, що горе, як вискочить з голови та у ліс.

Знайшов там щастя.

Тут і цар вернувся, розібрали діло, і став він тоді цареві за зятя.

Jjjjjaaaaaj 23 нояб. 2021 г., 13:23:44 | 5 - 9 классы

1. Яку будову мають народні пісні?

1. Яку будову мають народні пісні?

На підтвердження своїх думок

використайте приклади з пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють».

2. Чому в першому рядку пісні йдеться про те, що «цвіте терен»,

а в другому — уже «цвіт опадає»?

Чому саме ця рослина

оспівана?

Цвіте терен, цвіте терен,

А цвіт опадає.

Хто в любові не знається,

Той горя не знає.

А я, молода дівчина,

Та й горя зазнала,

Вечероньки не доїла,

Нічки не доспала.

Ой візьму я кріселечко,

Сяду край віконця,

І ще очі не дрімали,

А вже сходить сонце.

Хоч дрімайте, не дрімайте —

Не будете спати,

Десь поїхав мій миленький

Іншої шукати.

Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає, А козак чує — серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба —Все про кохання, все про любов.

Як ми любились та й розійшлися, Тепер навіки зійшлися знов.

Ой очі, очі, очі дівочі, Темні, як нічка, ясні, як день!

Ви ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей?

PolinaPlotik 26 окт. 2021 г., 21:02:18 | 5 - 9 классы

4. Прочитайте уривок із пісні Марусі Чурай «Віють вітри, віють буйні»?

4. Прочитайте уривок із пісні Марусі Чурай «Віють вітри, віють буйні».

Укажіть, які художні засоби вжито і яка їх роль у творі.

…Чи щаслива ж та билинка,

Що росте у полі?

Ой у полі на пісочку,

Без роси на сонці…

Тяжко жити без милого,

На чужій сторонці!

Без милого долі нема,

Стане світ тюрмою ;

Де ж ти, милий, чорнобривий?

Де ти?

Озовися!

Як без тебе я горюю -

Прийди, подивися…

Даю много балов.

Youeam 12 авг. 2021 г., 14:47:10 | 5 - 9 классы

5. Визначте художні засоби в рядках :а) «сонце ж уже підійшло високо й озолотило своїм промінням степ» :б) «мені так любо, любо стало, неначе в Бога» ;в) «по діброві вітер виє, гуляє по полю» ;г) «Чог?

5. Визначте художні засоби в рядках :

а) «сонце ж уже підійшло високо й озолотило своїм промінням степ» :

б) «мені так любо, любо стало, неначе в Бога» ;

в) «по діброві вітер виє, гуляє по полю» ;

г) «Чого в’янеш, моя доню?

» ;

д) «і вражою, злою кров’ю волю окропіте» ;

е) «широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть».

На этой странице сайта размещен вопрос ЦИТАТНЫЙ План к балладе ТОПОЛЯ СРОЧНОПо діброві вітер виє,Гуляє по полю,Край дороги гне тополюДо самого долу? из категории Українська література с правильным ответом на него. Уровень сложности вопроса соответствует знаниям учеников 5 - 9 классов. Здесь же находятся ответы по заданному поиску, которые вы найдете с помощью автоматической системы. Одновременно с ответом на ваш вопрос показаны другие, похожие варианты по заданной теме. На этой странице можно обсудить все варианты ответов с другими пользователями сайта и получить от них наиболее полную подсказку.