Українська література | 5 - 9 классы
Яка роль фольклору в житті українського народу?
Твір на тему : роль батьківського дому в житті людини?
Твір на тему : роль батьківського дому в житті людини.
Роль митця в житті суспільства?
Роль митця в житті суспільства.
Твір на тему : роль батьківського дому в житті людини?
Твір на тему : роль батьківського дому в житті людини.
Роль і місце літератури у житті нації?
Роль і місце літератури у житті нації?
Твір на тему : , , Роль української народної пісні в житті народу, ''Дякую на перед))?
Твір на тему : , , Роль української народної пісні в житті народу, ''Дякую на перед)).
Твір на тему роль української пісні в житті людини?
Твір на тему роль української пісні в житті людини.
Яку роль відіграло кобзарство у формуванні національної свідомості українського народу?
Яку роль відіграло кобзарство у формуванні національної свідомості українського народу?
(5 - 6речень).
Яку роль відіграло кобзарство у формуванні національної свідомості українського народу?
Яку роль відіграло кобзарство у формуванні національної свідомості українського народу?
20балів?
20балів.
. яка роль фольклору в житті українського народу?
Тількі коротко пожалуйста.
CРОЧНО?
CРОЧНО!
Підскажіть будьласка, яку роль грає колискова в житті людини?
На этой странице находится вопрос Яка роль фольклору в житті українського народу?. Здесь же – ответы на него, и похожие вопросы в категории Українська література, которые можно найти с помощью простой в использовании поисковой системы. Уровень сложности вопроса соответствует уровню подготовки учащихся 5 - 9 классов. В комментариях, оставленных ниже, ознакомьтесь с вариантами ответов посетителей страницы. С ними можно обсудить тему вопроса в режиме on-line. Если ни один из предложенных ответов не устраивает, сформулируйте новый вопрос в поисковой строке, расположенной вверху, и нажмите кнопку.
Для України усна народна нематеріальна традиційна культура завжди відігравала вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної ідентичності й перспективи існування.
Нині історія, писав академік Іван Дзюба декілька років тому, дає Україні шанс самоздійснення, хоч і «надто складна комбінація сприятливих умов потрібна для його справдження», бо «глобальна ситуація вносила і вноситиме свої істотні, часом геть несподівані, корективи і в перспективи розвитку національних культур, і в їхні «діалоги», а тому необхідне «реальне освоєння всієї повноти культурної спадщини, перетворення її в актуальний чинник самоусвідомлення суспільства…»У сучасних умовах глобалізації ситуація в Україні погіршилась, держава перебуває в стані економічно - соціального шоку, національно - культурного нокауту.
Демократичні процеси відбуваються хаотично у зв'язку із слабким законодавчо - правовим полем ; ліберальні та консервативні ідеї не спрацьовують у суспільстві, позбавленому єдності, ідеалів і загальної мети.
Глобальне все більше й більше превалює над суспільним і національним.
Основний конфлікт глобалізації деякі вчені вбачають у нерівномірності розвитку : країни постіндустріальні, індустріальні та доіндустріальні.
Зберігаючи засоби транснаціонального впливу, західні країни ще більше збагачуються й розвиваються.
Природа постіндустріального суспільства така, що воно схильне не лише до політичної, економічної експансії, але й до соціокультурної.
Отже, процес глобалізації впливає на всі сфери життєдіяльності, зокрема на ринок, на державу й суспільство, на особистість.
Відповідно всі ці інституції зазнають змін, трансформуються.
Найважче ці процеси даються суспільству, нації та людині.
Тобто позитивні явища цих процесів перебувають під загрозою.
Академік Микола Жулинський, виступаючи на У Міжнародному конгресі україністів у Чернівцях (серпень 2002р.
), наголошував : «Духовне знекровлення світової цивілізації очевидне.
Національні культури як системи цінностей видозмінюються відповідно до вимог глобалізації, внаслідок чого розмиваються кореневі системи культурних конфігурацій», а відповідно «запровадження нової ідеології світового розвитку й нової форми соціальної організації - глобального корпоративізму - веде до глобального технотронного закабалення людської особистості і «виведення» її з органічної для її саморозвитку й самоздійснення національної системи цінностей».
Для України порятунком від хвороб цивілізації завжди був фольклор - та усна народна творчість, що пройшла органічний шлях еволюції від архетипу до стереотипу й генетично закодувала в образах - символах безсмертні смисли буття.
Фольклор твориться безперервно, повсюди й скрізь, «щогодинно й щохвилинно, де розмовляють і думають», - стверджував геніальний Олександр Потебня.
В умовах транснаціоналізації культури на фольклор іноді дивляться як на продукт віджилих епох, як на певну декорацію - ілюстрацію, що заважає сильним світу цього фантастично збага¬чуватись, формуючи повальну індустрію шоу - бізнесу і розваг, єдиний тип світової монокультури масового вжитку переважно для підлітків та молоді.
Тенденції відлучення дітей, юних, молоді від джерел національної самобутності й культурного розмаїття, від усвідомлення власної причетності до унікальної культури предків створюють загрозливу ситуацію розриву духовно - культурних зв'язків між поколіннями, зниження загального рівня культури, ведуть до втрати морально - етичних норм і формують філософію песимізму, соціальної пасивності, самотності, безпорадності й безвиході (фаталізму).
Усе це стає підґрунтям для збагачення представників світової глобалізайційної макроекономіки і злочинного світу через культивування антигуманних виробничих технологій, активізації процесів куріння, наркоманії, алкоголізму, проституції, торгівлі дітьми, поширенні азартних ігор тощо.
Зупинити негативні тенденції в житті людства здатний фольклор кожного народу за умови державної турботи про його збереження, охорону, пропаганду й відродження в прийнятних для сучасності формах.
В Україні з різних причин спостерігаються тенденції до згасання усної традиційної творчості, забуття й відмирання автентичних явищ народної обрядовості, звичаєвості, пісенності, оповідальності.
Загрозу збереженню й поширенню фольклору становить тривала відсутність загальнодержавницької ідеології, що ґрунтувалась би на українській національній ідеї з відповідними ціннісними орієнтаціями на утвердження парадигми власної природовідповідності, а не на глобалізаційні чи локально - глобалізаційні стереотипи підпорядкованості, залежності й духовно - культурної аморфності.
Нині експансія чужого в Україні загрожує знищенню власне українського національного духовно - культурного продукту, що вироблявся впродовж багатьох століть.