Українська література | 5 - 9 классы
Цитати до характеристики образу Терентія Гавриловича Пузиря!
СРОЧНО , ПОЖАЛУЙСТА.
Цитати до образу ДІКА СЕНДА?
Цитати до образу ДІКА СЕНДА!
Характеристика Климка з цитатами?
Характеристика Климка з цитатами.
Характеристика Климка з цитатами?
Характеристика Климка з цитатами.
Цитати до характеристики образу : Михайла, Рахіри, Докії, Анни, Саву, Парастинки, (твір "Земля" О?
Цитати до характеристики образу : Михайла, Рахіри, Докії, Анни, Саву, Парастинки, (твір "Земля" О.
Кобилянської).
План характеристики до образу Яреми, цитати до образу Яреми "Гайдамаки"?
План характеристики до образу Яреми, цитати до образу Яреми "Гайдамаки".
Цитати до характеристики Славка Беркути?
Цитати до характеристики Славка Беркути.
Письмова характеристика образу чипки використання цитат із твору?
Письмова характеристика образу чипки використання цитат із твору.
Цытатна характеристика?
Цытатна характеристика.
Сенкан образу Тугара Вовка
СРОЧНО!
План характеристика павлуся цитатами?
План характеристика павлуся цитатами.
Цитати до образу Джима Хокінса?
Цитати до образу Джима Хокінса.
На этой странице сайта, в категории Українська література размещен ответ на вопрос Цитати до характеристики образу Терентія Гавриловича Пузиря?. По уровню сложности вопрос рассчитан на учащихся 5 - 9 классов. Чтобы получить дополнительную информацию по интересующей теме, воспользуйтесь автоматическим поиском в этой же категории, чтобы ознакомиться с ответами на похожие вопросы. В верхней части страницы расположена кнопка, с помощью которой можно сформулировать новый вопрос, который наиболее полно отвечает критериям поиска. Удобный интерфейс позволяет обсудить интересующую тему с посетителями в комментариях.
Терентій Гаврилович Пузир — великий український капіталіст - землевласник, який вийшов із середняків.
Він ще не звикся зі своїм становищем мільйонера і тому в ньому ще живе дух ненажерливості, хворобливої ощадливості, властивий дрібним власникам.
Його жінка згадує : «Ми були так собі хазяїни, з середнім достатком».
Через тридцять п'ять років землі Пузиря, за висловом німця - купця, уже нагадували ціле княжество, яке й за три дні не об'їдеш.
На цих земельних просторах розташовано кілька великих економій, де працюють Сотні постійних і строкових робітників.
У степах випасається сорок тисяч овець, вирощується сотні тисяч пудів пшениці й цукровий буряк для цілого заводу.
Але правда й те, що одному чоловікові своєю власною працею стільки не заробити.
Тому Пузир всі свої зусилля так спрямовував, щоб з усього «користь витягать, хоч би й зубами прийшлось тягнуть — тягни».
Він і його жінка «ніколи не знали, що можна, а чого не можна ; аби бариш, то все можна!
» Сам хазяїн зізнається, що він « йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору.
». Отже, більша частка багатства Пузиря нажита нещадною експлуатацією чужої праці, різними махінаціями.
І з роками прагнення до наживи в хазяїна збільшується, тому безсовісний визиск трудящих посилюється — їм намагається заплатити за роботу якнайменше, годує гірше собак, таким хлібом, що «ні вкусити, ні відламати».
Хазяїн не змінює грубих примітивних форм глитайської експлуатації.
Кінець кінцем це призводить до бунту в одній з економій.
Пузир користується народною бідою — голодом і скуповує в селян худобу за безцінь.
У своїх «комерчеських» справах заходить так далеко, що вступає в суперечку з законом : «прикриває» злісного банкрута Михайлова, взявши у нього на випас дванадцять тисяч овець.
Пузир настільки засліплений жадобою наживи, що йому все мало : «Шукаю, де б більше купить землі, бо скільки б чоловік її не мав — все бракує».
Про свої прибутки Пузир думає навіть тоді, коли жити йому залишилося не більше двох - трьох днів.
У комедії головний герой виступає перед читачем уже з готовим, сформованим характером.
І увага автора зосереджена на тому, щоб якомога повніше розкрити його в діях.
Усі помисли і вчинки Пузиря спрямовані на одержання прибутків.
А щоб їх досягти, доводиться бути і безчесним (обіцяє Калиновичу дати згоду на шлюб з донькою, а сам думає : «Обіщать можна все, аби вирятував.
Обіцянка — цяцянка»), і несправедливим (навмисне платить робітникам під кінець строку дуже мало, «тоді половина строкових не видерже, повтікає, а жалування зостанеться в кишені.
»), і жорстоким (виганяє чабана Клима і помічника економа Зозулю, розуміючи, що вони не винні), і деспотичним (хоче віддати дочку заміж за нелюбого їй сина землевласника - мільйонера, і каже, що «так буде, як я хочу!
»). Пузир скупий до смішного (згадаймо історію з кожухом і халатом ; дружина й дочка змушені були інсценізувати купівлю цього халата ніби за мізерно низьку ціну.
А те, що він їздить у місто зі своїми харчами і жаліє найпростішого обіду для свого спільника в шахрайстві Маюфеса, свідчить про те, що Пузир ще не звикся зі своїм образом мільйонера).
Він байдужий до громадських справ, хоч є земським гласним, не їздить на збори.
Про важливе питання — « продовольствіє голодного люду до урожаю» цинічно говорить : «Це до мене не тичеться.
Це химера!
Голодних буде тим більше, чим більше голодним помагать».
Разом з тим честолюбний — дуже радіє орденові Станіслава на шию, хоче, щоб його пізнавали здалеку і шанували в будь - якому одязі.
Безкультур'ю Пузиря теж немає меж : Котляревський йому «безнадобності», на «степах у Гоголя» він «не бував», нічого про них не чув і не знає.
Золотниц - кий прямо говорить своєму багатому і неосвіченому сусідові : «Ах ти, нещасна, безводна хмара!
І прожене тебе вітер над рідною землею, і розвіє, не проливши і краплі цілющої води на рідні ниви, де при таких хазяїнах засохне наука, поезія і благо народу!
» Кожен, хто сповнений благородних поривань, для Пузиря — дивна людина : «Чудні люди!
Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам'ятники якісь став.
Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони.
Їм кишені продирають».
Грубість і цинічність Пузиря драматург майстерно передає через його мову, насичену дієсловами в наказовій формі, згрубілими фразеологізмами, лайливими словами : «Так ви зробіть у Мануйлівці бідність!
» ; « Це тобі не борщ, тут пробувать нічого —треба взять!
Ти разумієш?
Взять!
» ; «Ви ніколи не пробуйте, а просто — їжте!
», «Порфирій, настали
зуби!
Опите, стежка протоптана, шквар!
» ; про часті приїзди Калиновича говорить, що той унадився до них, «як свиня в моркву», називає вчителя «голодранцем», «учителишкою».
Робітники у нього —«пси», «ідоли», співучаснику шахрайстві Михайлов— «голяк масті».