Українська література | 1 - 4 классы
У творі Емми Андієвської «Казка про яян» розповідається про несподівану надзвичайну пригоду хлопчика - пастушка, який одного разу, займаючись випасом домашньої худоби, впав у провалля, погнавшись за козою.
Головна ж пригода почалася с того моменту, коли він, прийшовши до тями, побачив, що опинився на великій площі якогось невідомого йому міста.
Пастушок був дуже здивований, але ні на хвилину не розгубився.
Перше, що він хотів зробити, так це розпитати у жителів міста, куди ж він потрапив.
Та на його запитання ніхто не відповідав, бо кожен городянин буз зайнятий будуванням своєї, досить дивної, вежі.
Незрозумілі вежі постійно руйнувалися, а їх володарі знов і знов починали їх відбудовувати.
Хлопчик був добрий, чуйний та чемний, він з усією повагою звертався із своїми запитаннями до мешканців міста, але, незважаючи на це, ніхто йому не відповідав.
Відповів йому лише один дідусь, який розповів хлопцю, що в цьому місті мешкають яяни, які визнають тільки своє особисте «я», нікого не бачать коло себе і не чують інших.
Хлопець був дуже цим здивований, бо бачив таке вперше у своєму житті.
Він виріс серед справжніх добрих людей і тому його перш за все вчили поважати інших людей, а своє особисте «я» ставити на останнє місце.
Новий знайомець пастушка почув запитання хлопця лише тому, що і сам був чужинцем.
Старий теж давно бажав вибратися з цього невеселого міста, та його здолали немощі і хвороби, які не дозволяли зробити це самостійно.
А жоден з яян йому не помічник, бо усі вони зайняті лише своїми справами і своїми турботами.
А ось хлопчик, як і більшість людей, був уважливий та безкорисливий, тому він не роздумуючи запропонував дідусеві свою допомогу.
Оскільки пастушок був ще і цілеспрямований, він за будь - якою ціною і сам хотів повернутися додому, тому одразу ж поцікавився у дідуся, чи є вихід з цього міста.
Дід сказав, що є сім невеликих брам, через які можна вийти, сказавши при цьому слово “ти”.
Жоден із яян не може вимовити цього слова, тому вони назавжди залишаються у своєму похмурому місті.
Дідусь не міг дійти до виходу з міста, тому що був немічний, та хлопець проявив винахідливість, узяв старого на плечі, та так і вивіз його на собі через браму, яка вивела його знову на те ж саме пасовисько, з якого він потрапив у дивне місто.
Своєю поведінкою пастушок довів, що він може протистояти будь - яким негараздам і не розгублюється в самих незвичайних і складних ситуаціях.
Крім того, його власне «я» не переважає над «я» оточуючих, бо він завжди співчуває іншим і завжди готовий прийти на допомогу іншим.
Цікавою нагородою хлопцеві за його добре ставлення до людей та людяної поведінки щодо дідуся став мішок з самоцвітами, в який перетворився немічний дідусь у реальному світі.
«Казка про яян» навчила мене тому, що усім нам треба робити у своєму житті якомога більше добра, а винагорода за це на змусить довго чекати, хоча сподіватися на неї варто.
Казковий твір про яян містить у собі дуже важний прихований повчальний зміст, який доводить нам, що справжня людина не повинна жити лише власним “я”, не помічаючи навколо себе інших, не дбаючи про них та не спілкуючись з ними.
А добро, яке зроблене людиною у своєму житті, рано чи пізно обов’язково повертається до неї.
Що таке творчість для Степана Радченка (роман Місто), як він працює над своїм письменницьким словом?
Що таке творчість для Степана Радченка (роман Місто), як він працює над своїм письменницьким словом.
Написати про павлуся, з твору "За сестрою" , обовязково про нього, наприклад зовнішність, або яка він був людина?
Написати про павлуся, з твору "За сестрою" , обовязково про нього, наприклад зовнішність, або яка він був людина!
, не потрібно писати що він там багато чого пережив, просто опис!
Составить сложный план?
Составить сложный план.
Добро і зло в житті та в душі (за новелою "Я(Романтика)" М.
Хвильового).
Світ поділений на дві частини — Добро і Зло, між якими точиться запекла боротьба.
Добра більше, адже, якби це було не так, світ уже загинув би.
У новелі Миколи Хвильового "Я (Романтика)" добро уособлюється в образі матері з біблійним ім'ям Марія, котра є "втілений прообраз тієї надзвичайної Марії", яка стоїть на грані невідомих віків — Діви Марії, Матері Божої.
Син земної матері — вірний революціонер.
Він головний у чорному трибуналі синедріону, який виносить невинним людям тільки один вирок — смерть.
Його оточують страшні постаті : садист доктор Тагабат, навіки переляканий, безвольний Андрюша, не здатний мислити дегенерат.
Смерть стоїть за спинами цих людей і водить їхніми руками, коли вони підписують вироки.
У них один на всіх холодний розум і камінь замість серця.
Революція не дала їм права на сумніви і вияв людяності.
Вона з'єднала цих чотирьох в одне ціле, не дала їм можливості мати свою думку і виявляти власну волю.
Жорстокий доктор Тагабат перетворив цей суд на нікчему в своїх руках, став його злим генієм.
Йому не може протистояти Андрюша, який потрапив сюди проти власної кволої волі.
Коли треба підписатися під вироком, він мнеться, тремтить, але все - таки ставить на суворому життєвому документі якийсь незрозумілий ієрогліф.
Іноді він наважується непевним голосом сказати, що незгодний з занадто суворим вироком для жінки, матері трьох дітей, чи натовпу черниць.
Але грохот хриплого реготу доктора Тагабата зводить нанівець його слабкі душевні пориви.
Андрюша проситься на фронт, щоб бути подалі від цього брудного діла.
Він готовий загинути в бою від ворожої кулі, але панічно боїться смерті від руки доктора Тагабата чи главковерха.
Вони не дозволять йому залишитися чистим.
Їх усіх поєднала кров невинних жертв.
На відміну від Андрюші, доктор Тагабат ніколи не сумнівається.
Письменник не розкриває перед нами, що ховається за словом "доктор".
Можливо, Тагабат у мирному житті був лікарем, рятував чужі життя.
Що ж таке повинно статися з людиною, щоб представник найгуманнішої на землі професії перетворився на патологічного вбивцю?
Ким він буде, коли закінчиться війна?
І цьому садистові підкоряється не тільки безумний дегенерат, не тільки безвольний Андрюша, а й сам главковерх.
Душа романтика революції розділена навпіл.
Коли він втомлюється від своєї страшної роботи і закриває очі, перед ним з'являється образ матері.
Вона дивиться на нього люблячим, лагідним поглядом, бере його обличчя в свої сухі старечі долоні і називає його м'ятежним сином, який зовсім замучив себе.
Він розуміє, що в цій кімнатці не фантом матері, а частина його власного "я", яка ще тягнеться до чогось світлого, до душевного тепла.
Образ матері не дає його свідомості повністю зануритися у непроглядну чорноту зла.
Марія своєю тихою молитвою, дотиком ласкавих рук, жалістю до сина бореться зі злом у його душі, намагається вирвати його з обіймів жорстокої дійсності, вивести з того кута, у який він сам себе загнав.
Не кожна жінка може народити Бога, але як жити матері, яка народила Диявола?
Її смерть від руки сина закономірна, але зерна добра, які вона розсівала навколо себе, не повинні загинути, якщо навіть у доктора Тагабата щось ворухнулося в душі, коли він зрозумів, щось ось зараз на його очах станеться найстрашніший злочин : син уб'є матір.
Марія ні в чому не звинувачувала свою дитину, її безмірна любов і жалість до сина була всеперемагаючою.
Своєю смертю від руки сина вона нам ніби говорить : "Ні!
Так не повинно бути!
" І якщо з цією думкою ми закриємо твір М.
Хвильового, то значить, добро сильніше за зло і обов'язково у цій битві переможе.
Яка мораль казки про яян?
Яка мораль казки про яян.
Як я ставлюся до твору Емми Андієвської казка про яянБудь ласка допоможіть?
Як я ставлюся до твору Емми Андієвської казка про яян
Будь ласка допоможіть!
Який був Гордій кулаківськи, яким ти його уявляешь?
Який був Гордій кулаківськи, яким ти його уявляешь?
Твір Русалонька із 7 - в який був Гордій кулаківськи, яким ти його уявляешь?
Твір Русалонька із 7 - в який був Гордій кулаківськи, яким ти його уявляешь?
Написать переказ помогите пожалуйста?
Написать переказ помогите пожалуйста.
Розум та щастя
Ішли собі десь розум та щастя та й засперечались, Розум каже, що він сильніший, а щастя — що воно.
Сперечались вони, сперечались та й розійшлись.
Щастя пішло у ліс, а розум пішов та одному хлопчикові і вліз у голову.
От віддає батько того хлопчика у шевці.
Побув він у шевцях з тиждень — уже всьому й навчився.
— Оддайте, — каже, — тату, ще чому другому вчитись.
Віддав його батько у кравці, він і там чи побув з тиждень, уже зумів і покроїти, і пошити.
Тоді віддав його батько вчитись ще годинники робити.
Він і того щось скоро навчився.
От раз той його хазяїн від'їжджає — а він вже на жалуванні служив — та й наказує хлопцеві, щоб він, поки той вернеться, зробив стільки там годинників, а що зостанеться припасу, то, як схоче, то і собі зробить.
От він як заходився, живо поробив, ще й собі вигадав, та такий утнув, що у двадцять п'ять років тільки раз і заводиться, та як завів, то і ключик туди усередину заховав і зачинив там.
Приїхав ось хазяїн — усе пороблено, він забрав ті годинники та й повіз десь на ярмарок, і його з собою узяв.
Той же хазяїн свої годинники розпродав то панам, то іншим людям, а той хлопець свій продав самому цареві, та як забрав гроші, то й пішов десь аж за границю.
А той годинник, як вийшло йому двадцять п'ять років, зупинився і не б'є.
Зараз послали за майстром, так ніхто ради йому не дасть.
Кинулися до того хлопця, а про нього чутка вже скрізь пішла.
Він як приїхав, того ключика зараз знайшов і знову на двадцять п'ять років пустив.
Цар і полюбив його.
— Живи, — каже, — у мене.
Дав йому горницю і прислугу, усе чисто.
От раз цар від'їжджає та й каже йому :
— Усюди ходи, а он у ту комірку не ходи.
А там за стіною була замурована царівна ; то її сам цар туди замурував і хотів, щоб її позаочі сватали.
Хто приїде сватати, то йде у ту комірку та й балакає до неї крізь стіну ; як вона озветься, то за того їй і йти.
От стільки вже царів і якого люду не приїздило, ні до кого вона не озивається.
А коло тих дверей такі стояли, що тільки який з тієї комірки, вони зараз голову йому зрубають та на палю і настромлять.
Так ото цар його шкодував та й заказав туди ходити.
Ось він ходив, ходив.
«Дай, — думає, — зайду».
Увійшов у ту комірку, аж стоїть стіл, а на столі свічечка горить : він і говорить до свічі :
— Здорова була, свіча!
— Здоровий, майстре!
— сам собі і одказує, а царівна почула та за стіною :
— Так, так, так.
— Та це я давно знаю, що так, так, так, а от як нас було троє : — один швець, другий кравець, а третій майстер, та й пішли у ліс, аж стоїть пень.
Майстер заходився та й зробив з нього чоловіка, кравець одежу пошив, а швець взув.
А вона за стіною :
— Так, так, так.
Як дала ото згоду, він і пішов собі.
А на дверях там була така табличка, що як ото вона скаже хоч слово, зараз на табличці само і напишеться.
От пани й побачили, що вона їм не давала згоди, а дала он кому.
— Давай його, — кажуть, — знищимо.
Тільки він на двері, а вони за нього, беруть голову його рубати.
А розум бачить, що горе, як вискочить з голови та у ліс.
Знайшов там щастя.
Тут і цар вернувся, розібрали діло, і став він тоді цареві за зятя.
Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим?
Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим.
Коли він став для інших тягарем, а зіна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт.
Хорони мене, боже, щоб я коли - небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!
З якого це твору.
Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим?
Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим.
Коли він став для інших тягарем, а зіна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт.
Хорони мене, боже, щоб я коли - небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!
З якого це твору.
На этой странице находится ответ на вопрос У творі Емми Андієвської «Казка про яян» розповідається про несподівану надзвичайну пригоду хлопчика - пастушка, який одного разу, займаючись випасом домашньої худоби, впав у провалля, погнавшись за к?, из категории Українська література, соответствующий программе для 1 - 4 классов. Чтобы посмотреть другие ответы воспользуйтесь «умным поиском»: с помощью ключевых слов подберите похожие вопросы и ответы в категории Українська література. Ответ, полностью соответствующий критериям вашего поиска, можно найти с помощью простого интерфейса: нажмите кнопку вверху страницы и сформулируйте вопрос иначе. Обратите внимание на варианты ответов других пользователей, которые можно не только просмотреть, но и прокомментировать.
У творі Емми Андієвської «Казка про яян» розповідається про несподівану надзвичайну пригоду хлопчика - пастушка, який одного разу, займаючись випасом домашньої худоби, впав у провалля, погнавшись за козою.
Головна ж пригода почалася с того моменту, коли він, прийшовши до тями, побачив, що опинився на великій площі якогось невідомого йому міста.
Пастушок був дуже здивований, але ні на хвилину не розгубився.
Перше, що він хотів зробити, так це розпитати у жителів міста, куди ж він потрапив.
Та на його запитання ніхто не відповідав, бо кожен городянин буз зайнятий будуванням своєї, досить дивної, вежі.
Незрозумілі вежі постійно руйнувалися, а їх володарі знов і знов починали їх відбудовувати.
Хлопчик був добрий, чуйний та чемний, він з усією повагою звертався із своїми запитаннями до мешканців міста, але, незважаючи на це, ніхто йому не відповідав.
Відповів йому лише один дідусь, який розповів хлопцю, що в цьому місті мешкають яяни, які визнають тільки своє особисте «я», нікого не бачать коло себе і не чують інших.
Хлопець був дуже цим здивований, бо бачив таке вперше у своєму житті.
Він виріс серед справжніх добрих людей і тому його перш за все вчили поважати інших людей, а своє особисте «я» ставити на останнє місце.
Новий знайомець пастушка почув запитання хлопця лише тому, що і сам був чужинцем.
Старий теж давно бажав вибратися з цього невеселого міста, та його здолали немощі і хвороби, які не дозволяли зробити це самостійно.
А жоден з яян йому не помічник, бо усі вони зайняті лише своїми справами і своїми турботами.
А ось хлопчик, як і більшість людей, був уважливий та безкорисливий, тому він не роздумуючи запропонував дідусеві свою допомогу.
Оскільки пастушок був ще і цілеспрямований, він за будь - якою ціною і сам хотів повернутися додому, тому одразу ж поцікавився у дідуся, чи є вихід з цього міста.
Дід сказав, що є сім невеликих брам, через які можна вийти, сказавши при цьому слово “ти”.
Жоден із яян не може вимовити цього слова, тому вони назавжди залишаються у своєму похмурому місті.
Дідусь не міг дійти до виходу з міста, тому що був немічний, та хлопець проявив винахідливість, узяв старого на плечі, та так і вивіз його на собі через браму, яка вивела його знову на те ж саме пасовисько, з якого він потрапив у дивне місто.
Своєю поведінкою пастушок довів, що він може протистояти будь - яким негараздам і не розгублюється в самих незвичайних і складних ситуаціях.
Крім того, його власне «я» не переважає над «я» оточуючих, бо він завжди співчуває іншим і завжди готовий прийти на допомогу іншим.
Цікавою нагородою хлопцеві за його добре ставлення до людей та людяної поведінки щодо дідуся став мішок з самоцвітами, в який перетворився немічний дідусь у реальному світі.
«Казка про яян» навчила мене тому, що усім нам треба робити у своєму житті якомога більше добра, а винагорода за це на змусить довго чекати, хоча сподіватися на неї варто.
Казковий твір про яян містить у собі дуже важний прихований повчальний зміст, який доводить нам, що справжня людина не повинна жити лише власним “я”, не помічаючи навколо себе інших, не дбаючи про них та не спілкуючись з ними.
А добро, яке зроблене людиною у своєму житті, рано чи пізно обов’язково повертається до неї.
Тотальная распродажа шторок на магнитахЗаказывайте здесь и сейчас!
Дешевле не .
Давно х.