Українська література | 10 - 11 классы
Художні засоби з твору Сини, будь - ласка.
У наведеному вірші Т?
У наведеному вірші Т.
Шевченка "Не гріє сонце на чужині.
" визначити тему, головну думку, ключові художні образи, художні засоби та віршовий розмір.
Будь - ласка допоможіть.
Художні засоби твору Катерина і Додому Кисельова?
Художні засоби твору Катерина і Додому Кисельова.
Напишіть художній аналіз твору «мені тринадцяти минало»(тема, ідея, худ?
Напишіть художній аналіз твору «мені тринадцяти минало»(тема, ідея, худ.
Засоби).
Які художні засоби використовуються у пісні ой на горі та женці жнуть)))))ддооооопоооооммммоооожжіііііттьььь будь - ласка?
Які художні засоби використовуються у пісні ой на горі та женці жнуть)))))ддооооопоооооммммоооожжіііііттьььь будь - ласка.
Помогите пожалуйста?
Помогите пожалуйста!
Художні засоби твору "Дорогою ціною"!
Художні засоби з твору ельдорадо?
Художні засоби з твору ельдорадо.
Художні засоби у віршеві Володимера Сосюри "Сад", допоможіть будь - ласка?
Художні засоби у віршеві Володимера Сосюри "Сад", допоможіть будь - ласка!
Виписати художні засобии із твору климко?
Виписати художні засобии із твору климко.
Художні засоби з твору за сестрою а?
Художні засоби з твору за сестрою а.
Чайковський.
Будь - ласка напишіть Художні засоби з вірша Тараса Григоровича Шевченка "Іван Підкова"?
Будь - ласка напишіть Художні засоби з вірша Тараса Григоровича Шевченка "Іван Підкова".
На этой странице сайта, в категории Українська література размещен ответ на вопрос Художні засоби з твору Сини, будь - ласка?. По уровню сложности вопрос рассчитан на учащихся 10 - 11 классов. Чтобы получить дополнительную информацию по интересующей теме, воспользуйтесь автоматическим поиском в этой же категории, чтобы ознакомиться с ответами на похожие вопросы. В верхней части страницы расположена кнопка, с помощью которой можно сформулировать новый вопрос, который наиболее полно отвечает критериям поиска. Удобный интерфейс позволяет обсудить интересующую тему с посетителями в комментариях.
У низці новел Василь Стефаник змалював пробудження в українців Галичини національної самосвідомості, наростання протесту проти національного й соціального поневолення.
Пафос національно - визвольної боротьби, масове піднесення патріотичних почуттів, викликані подіями 1918 року на Східній Галичині, знайшли художнє втілення в новелах Марка Черемшини «Туга» і Василя Стефаника «Сини» (1922).
Сам Стефаник стверджував, що «Сини» написані для наших жовнірів, які повернулись з визвольної боротьби.
Але є ще одна тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, — одинока старість.
У кількох новелах Стефаника змальовано ті родинні драми, які породила війна.
Майстерно змальовано в його творах трагічні людські долі.
А Максим, герой новели «Сини», дійсно лишився сам, і не він один.
Свого героя, його оточення, природу Стефаник малює лаконічно, добираючи найпотрібніші деталі.
Змальовуючи образ Максима на початку новели «Сини», письменник подає його портрет, але, крім портретної характеристики, розкривається настрій : «Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіп'ялася і впала аж на плечі.
Хмара куряви з - під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях.
Він галасував, лютився.
» Герой постає перед читачем як живий — з сивим волоссям, змученим обличчям, з нервовими рухами.
Портрет, поданий письменником у розвитку, дозволяє уявити не тільки зовнішність героя, а і його внутрішній стан.
Портретна характеристика доповнюється ще кількома деталями в кінці новели, коли читач вже пройнявся душевними муками самотнього батька : «До самого вечора Максим водив коні по ниві та не кричав уже, геть замовк.
Замазаний грязюкою, обдертий, кривий, він неначе западався в землю».
Неперевершений психолог, Стефаник геніально змалював горе селянина.
Особливість композиції полягає в тому, що твір являє собою майже суцільний монолог старого Максима, який виплескує свій біль, жаль і розпач всьому світові.
Після короткої експозиції, у якій відбувається знайомство з героєм, старий Максим галасує під час оранки на полі через загибель синів.
Але вражаючими є не його думки вголос, а стан напруги, тривоги, збентеження, злості й зворушливості.
Внутрішній монолог веде читача від осиротілої хати, куди герой не поспішає повертатися з поля, до спогадів про дружину і синів.
Потім перебивається побічними міркуваннями і реакціями на зовнішні подразники (поранені ноги, спів жайворонка).
Переплетення цих думок, їх швидка зміна роблять картину вражаючою і художньо переконливою.
Кожна дрібничка навіває спогади про повнокровне життя, яке ніколи вже не повернеться до Максимової оселі, і переростає у зойк, — тоді Максим звертається до Бога : «Господи, брешуть золоті книги по церквах, що ти мав сина, брешуть, що - с мав!
Ти свого воскресив, кажуть.
А я тобі не кажу : воскреси їх, я тобі кажу : покажи гроби, най я ляжу коло них.
Ти видиш цілий світ, але над моїми гробами ти отемнів.
— Най тобі оце баня так потріскає, як моє серце.
»
Максим свідомо посилає синів захищати рідну землю, бо це — найвище призначення людини, її священний обов'язок, виконати який належить з честю.
Максим говорить до синів : «Андрію, Іване, взад не йдіть, за мене пам'єтайте, бо я сам, ваша мама на воротях умерла».
Для чого ж жити старому батькові, який втратив синів?
Сини загинули.
Дружина померла.
Навіщо йому, «обдертому та обгризеному» долею, жайворонків спів?
«Ти, пташку, ти ніц а ніц не розумієш.
Як мій малий Іван вганев за тобою, аби тебе ймити ; як шукав твого гнізда по межах та грав на сопілці, то ти тогди, пташко, розумно робила, що - с співала, так треба було робити.
Твій спів і Іванова сопівка ішли разом, а поверх вас сонце, і всі ви сипали божий глас і надо мнов, і над блискучими плугами, і над всім миром веселим.
А крізь сонце бог, як крізь золоте сито, обсипав нас ясностев, і вся земля, і всі люди відблискували золотом.
Так то сонце розчінило весну на землі, як у великім кориті.
»
Без синів і сонце померкло, але у Максима є ще внутрішня сила, щоб витримати трагедію.
Ця сила у ньому, бо йому призначено Богом трудитися коло землі, і так має бути завжди.
Ця думка зміцнює його оптимізм : «Ану, звіздочолий, поки сам бог назначив, берімся, брє, до цеї землі».
Земля в новелі олюднена, і Максим звертається до неї, як до живої істоти.
Праця на землі дає Максимові відчуття безсмертя і влади над життям.
«А борони притихали, земля подавалася, розсипувалася, Максимові ноги чули під собою м'якість, ту м'якість, яка дуже рідко гостить у душі мужика ; земля дає йому ту м'якість, і за те він її так любить.
І як він викидав жменею зерно, то приповідав : "Колисочку я вам постелив м'ягеньку, ростіть до неба"».
Кульмінацією твору у новелі «Сини» є звернення до Бога.
У хвилини напруги герой сумнівається у всемогутності Бога - отця, бо немає такої міри, щоб зміряти горе батька, що втратив синів.
Його (горе) ні з чим не порівняєш, хіба з муками Святої Марії : «А ти, Мати Божа, будь мойов ґаздинев ; ти з своїм сином посередині, а коло тебе Андрій та Іван по боках.
Ти дала сина одного, а я двох».