Українська література | 5 - 9 классы
Поміняйте мені будь - ласка слова в тому творі.
Щоб він був інакший.
Бо він можна так сказати один на клас : ) Я хочу щоб він троха відрізнявся від того твору : ) Допоможіть будь - ласка мені той твір на завтра треба.
Перетворіть хтось будь - ласка.
Параска — жінка сільського багатія Герасима Калитки, найбільше бажання якого — збагачення.
Має сина Романа, який роботящий, розумний, поважає своїх батьків.
Вона сільска, працьовита, хазяйновита, віруюча жінка, трохи скупувата.
Чоловік ії не любив та не поважав.
Інколи вона дозволяє собі повчати його , але все ж таки трохи побоюється його.
Коли Параска просить чоловіка дати коней, щоб поїхати до церкви, він намовляє її пішки йти до храму «шість верстов», бо «скотина грошей коштує, вона цілий тиждень робить на нас».
Чоловік Параски хотів одружити іхнього сина з багатою дівчиною, не дивившись на те, що він любить красиву й трудолюбиву наймичку Мотрю, яка працювала в їхній сім’ї.
Параска, намагалася вмовити старого, щоб дав дозвіл на одруження Романа з Мотрею.
Але він нічого не хотів чути, бо вже примножував придане в своїй голові.
Він навіть намагається підняти руку на Параску, щоб не втручалася не в свої справи.
Але Герасим посватав Мотрю за Романа, влаштував гульню, поїхав до церкви й відстояв обідню навколішках, хоч перед цим і коней, щоб до церкви поїхати, не давав.
Параска дивувалася і не могла цього зрозуміти.
Чоловік Параски , зважившись на незаконний вчинок, влаштовує заручини Романа з Мотрею.
Щоб замаскувати дійсну причину гуляння.
Що таке творчість для Степана Радченка (роман Місто), як він працює над своїм письменницьким словом?
Що таке творчість для Степана Радченка (роман Місто), як він працює над своїм письменницьким словом.
Допоможіть зробити аналіз цього вірша(жанр, розмір, художні засоби) Не треба класти руку на плече?
Допоможіть зробити аналіз цього вірша(жанр, розмір, художні засоби) Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час.
Хвилини.
Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов’їв, Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів, І цей спектакль йому вже не прем’єра.
Душі людської туго і тайго!
Розкажіть мені будь ласка Епізод з "Климка" там де він на базарі будь ласка не можу знайти : )?
Розкажіть мені будь ласка Епізод з "Климка" там де він на базарі будь ласка не можу знайти : ).
Как Герасим относился до Параски и до НевідомогоПомогите?
Как Герасим относился до Параски и до Невідомого
Помогите.
Опис дикої тварини яку тобі доводилось бачити допоможіть будь ласка треба щоб було 4 - 5 речень?
Опис дикої тварини яку тобі доводилось бачити допоможіть будь ласка треба щоб було 4 - 5 речень.
Опис мотрі і параски з твору " 100 тисяч "?
Опис мотрі і параски з твору " 100 тисяч ".
Написать переказ помогите пожалуйста?
Написать переказ помогите пожалуйста.
Розум та щастя
Ішли собі десь розум та щастя та й засперечались, Розум каже, що він сильніший, а щастя — що воно.
Сперечались вони, сперечались та й розійшлись.
Щастя пішло у ліс, а розум пішов та одному хлопчикові і вліз у голову.
От віддає батько того хлопчика у шевці.
Побув він у шевцях з тиждень — уже всьому й навчився.
— Оддайте, — каже, — тату, ще чому другому вчитись.
Віддав його батько у кравці, він і там чи побув з тиждень, уже зумів і покроїти, і пошити.
Тоді віддав його батько вчитись ще годинники робити.
Він і того щось скоро навчився.
От раз той його хазяїн від'їжджає — а він вже на жалуванні служив — та й наказує хлопцеві, щоб він, поки той вернеться, зробив стільки там годинників, а що зостанеться припасу, то, як схоче, то і собі зробить.
От він як заходився, живо поробив, ще й собі вигадав, та такий утнув, що у двадцять п'ять років тільки раз і заводиться, та як завів, то і ключик туди усередину заховав і зачинив там.
Приїхав ось хазяїн — усе пороблено, він забрав ті годинники та й повіз десь на ярмарок, і його з собою узяв.
Той же хазяїн свої годинники розпродав то панам, то іншим людям, а той хлопець свій продав самому цареві, та як забрав гроші, то й пішов десь аж за границю.
А той годинник, як вийшло йому двадцять п'ять років, зупинився і не б'є.
Зараз послали за майстром, так ніхто ради йому не дасть.
Кинулися до того хлопця, а про нього чутка вже скрізь пішла.
Він як приїхав, того ключика зараз знайшов і знову на двадцять п'ять років пустив.
Цар і полюбив його.
— Живи, — каже, — у мене.
Дав йому горницю і прислугу, усе чисто.
От раз цар від'їжджає та й каже йому :
— Усюди ходи, а он у ту комірку не ходи.
А там за стіною була замурована царівна ; то її сам цар туди замурував і хотів, щоб її позаочі сватали.
Хто приїде сватати, то йде у ту комірку та й балакає до неї крізь стіну ; як вона озветься, то за того їй і йти.
От стільки вже царів і якого люду не приїздило, ні до кого вона не озивається.
А коло тих дверей такі стояли, що тільки який з тієї комірки, вони зараз голову йому зрубають та на палю і настромлять.
Так ото цар його шкодував та й заказав туди ходити.
Ось він ходив, ходив.
«Дай, — думає, — зайду».
Увійшов у ту комірку, аж стоїть стіл, а на столі свічечка горить : він і говорить до свічі :
— Здорова була, свіча!
— Здоровий, майстре!
— сам собі і одказує, а царівна почула та за стіною :
— Так, так, так.
— Та це я давно знаю, що так, так, так, а от як нас було троє : — один швець, другий кравець, а третій майстер, та й пішли у ліс, аж стоїть пень.
Майстер заходився та й зробив з нього чоловіка, кравець одежу пошив, а швець взув.
А вона за стіною :
— Так, так, так.
Як дала ото згоду, він і пішов собі.
А на дверях там була така табличка, що як ото вона скаже хоч слово, зараз на табличці само і напишеться.
От пани й побачили, що вона їм не давала згоди, а дала он кому.
— Давай його, — кажуть, — знищимо.
Тільки він на двері, а вони за нього, беруть голову його рубати.
А розум бачить, що горе, як вискочить з голови та у ліс.
Знайшов там щастя.
Тут і цар вернувся, розібрали діло, і став він тоді цареві за зятя.
Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим?
Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим.
Коли він став для інших тягарем, а зіна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт.
Хорони мене, боже, щоб я коли - небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!
З якого це твору.
Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим?
Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим.
Коли він став для інших тягарем, а зіна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт.
Хорони мене, боже, щоб я коли - небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!
З якого це твору.
Твір щоб я хотів розповісти Тарасу Шевченку?
Твір щоб я хотів розповісти Тарасу Шевченку.
На этой странице находится ответ на вопрос Поміняйте мені будь - ласка слова в тому творі?, из категории Українська література, соответствующий программе для 5 - 9 классов. Чтобы посмотреть другие ответы воспользуйтесь «умным поиском»: с помощью ключевых слов подберите похожие вопросы и ответы в категории Українська література. Ответ, полностью соответствующий критериям вашего поиска, можно найти с помощью простого интерфейса: нажмите кнопку вверху страницы и сформулируйте вопрос иначе. Обратите внимание на варианты ответов других пользователей, которые можно не только просмотреть, но и прокомментировать.
Параска є дружнию Герасима Калитки.
Він є сільським багатієм, яке має велике бажання сильно розбагатіти.
У них є син Роман, який дуже поважає своїх батьків, допомагає їм.
Параска є хорошою хазяйкою, але чоловік її не любив і не поважав.
Він хотів одружитися їхнього сина з багатою дівчиною, але Роман любив Мотрю.
Параска відмовляла Герасима, говорила що він кохає Мотрю, казала що вона є дуже працьовитою.
Але потім Герасим погодився і посватив Мотрю і Романа.