Українська література | 10 - 11 классы
Протягом житя людина шукають свій скарб свого житя якви зрозуміли слова твору * скарб.
Твир на тему духовне багатство найбильшый скарб у жити?
Твир на тему духовне багатство найбильшый скарб у жити.
Найдорожчій скарб людини - життя Твір скарб?
Найдорожчій скарб людини - життя Твір скарб.
План до твору скитський скарб?
План до твору скитський скарб.
Як людина розуміє щастя ( за творами о стороженка скарб і б?
Як людина розуміє щастя ( за творами о стороженка скарб і б.
Лепкого цвіт щастя).
Щастя найцінніший скарб за твором стороженка?
Щастя найцінніший скарб за твором стороженка.
План до твору : "Скарб"?
План до твору : "Скарб".
Яку людину можна назвати щасливою, по творах скарб, цвіт щастя?
Яку людину можна назвати щасливою, по творах скарб, цвіт щастя.
Прислів'я до твору "Скарб" Олекси Стороженка?
Прислів'я до твору "Скарб" Олекси Стороженка.
Запитання до твору Олекса Стороженка "Скарб"?
Запитання до твору Олекса Стороженка "Скарб".
Твір на тему найбільший скарб у житті людини за оповіданням Олекси СтороженкоСкарб?
Твір на тему найбільший скарб у житті людини за оповіданням Олекси Стороженко
Скарб.
На этой странице находится ответ на вопрос Протягом житя людина шукають свій скарб свого житя якви зрозуміли слова твору * скарб?, из категории Українська література, соответствующий программе для 10 - 11 классов. Чтобы посмотреть другие ответы воспользуйтесь «умным поиском»: с помощью ключевых слов подберите похожие вопросы и ответы в категории Українська література. Ответ, полностью соответствующий критериям вашего поиска, можно найти с помощью простого интерфейса: нажмите кнопку вверху страницы и сформулируйте вопрос иначе. Обратите внимание на варианты ответов других пользователей, которые можно не только просмотреть, но и прокомментировать.
1. Я
не люблю книжок, де є посилання на відомі анекдоти.
Не люблю тому, що
здебільшого ці анекдоти так і залишаються для мене загадкою, а відтак
втрачається весь перчений контекст.
Тому перше, ніж посилатися на якусь
хохму, я розказую її повністю.
Ну ось :
Вистава в цирку.
Конферансьє оголошує номер :
– Зараз на ваших очах хлопчик із феноменальною пам’яттю вип’є п’ять бокалів пива!
На сцені хлопчик випиває п’ять бокалів пива.
Овації.
– А
зараз, – продовжує конферансьє, – хлопчик із феноменальною пам’яттю
обпісяє глядачів із першого по третій ряди.
Можете не тікати!
Я ж казав :
хлопчик із феноменальною пам’яттю!
Так от : хлопчик із феноменальною пам’яттю – це про мене.
2. Для
мене все почалося в 11 років.
Я виліз на дерево і побачив там щось
таке, що назавжди змінило мою пам’ять, перетворило її з мілкої калюжі в
бурхливий океан.
Далебі, вам цікаво знати, що ж такого було на дереві?
Гм, не пам’ятаю.
Щось текуче, туге, іронічне.
Справді, не пригадую.
Я
виліз на запилюжену липу, старе крислате дерево.
Смеркалося, і я вже
от - от мав іти додому, як мене потягнуло покорити ще одну «висоту».
Все
дитинство я був деревним альпіністом.
Не знав для себе кращої розваги,
ніж видертися на дерево і дослідити, що видно з його верхівки.
Липа,
про яку я говорю, була найвищою в околиці нашого закутка.
Далі, за
містом, росли й куди вищі дерева – буки, приміром, два височенних дуба.
Про ліс годі й говорити – але ж там усе сосни, а від сосен знаєте, які
потім руки будуть?
Як
уже казав, сонце за пару хвилин мало закотитися за горизонт.
А мені
закортіло вилізти на дерево і подивитися на захід.
Я виліз, і побачив
там щось дуже цікаве.
Але
не пам’ятаю, що.
Наступне, що я можу пригадати, – себе у пропахлих
димом джинсах із латкою на лівому коліні (на латці – Качур Дональд).
Похитуючись, простую стежкою біля водокачки до своєї хати.
3. Я
вчився в міднобуківській школі, на той час вона вже була об’єднаною.
Хто жив у Мідних Буках, знає : до 92 - го у місті було дві школи – номер
перша і номер друга.
Але потім почалися всі ці незбагненні від’їзди, і
місто знелюдніло.
Ми й самі збиралися виїжджати – була думка обміняти
хату на квартиру в Тернополі, поближче до баби Віри, маминої мами.
Бабця
вже старенька була, і мамині сестри по черзі їздили доглядати за нею.
Але якось то все з переїздом відтягувалося.
Та й по - серйозному, бачу тепер, це не розглядалося.
Одним
словом, відбувся масовий виїзд сімей, так що довелося об’єднати дві
школи в одну.
Приміщення школи номер один (яке було аварійним)
переробили під котельню, де, до речі, мій тато працював нічним сторожем.
А колишній шкільний спортзал, що був окремою будовою, мав стати складом
текстилю.
Іронія в тому, що склад так і не наповнився нічим, крім
тютюнового диму, коли мій батя закурював «Приму».
З
грошима тоді було непросто.
Та й місто саме по собі видавалося
тривожним і порожнім.
Точно як той склад зі стертою розміткою для
баскетболу на підлозі.
Я вважаю, що слово "скарб" - це коли людина по справжньому щаслива.
У цієї людини є сім'я, якою він справді гордиться, дорожить нею!
Є жінка / чоловік, яку / якого ви справді любите, і боїтеся цю людину втратити.
Також це слово може означати, гарну кар'єру, роботу на яку ви з радістю ідите.
Життя не вимірюється у грошах, як деякі з людей можуть вважати, що "скарб" - це гроші, ні це не так!
Живіть своїм життям, і не дивіться на інших людей, не живіть по правилу, що краще у інших.
І пам'ятай, "Стався до інших так, як хочеш щоб ставилися до тебе!
".