Українська література | 5 - 9 классы
Твір
Климко герой нашого часу
Срочно.
Срочно?
Срочно!
Твір про Климка!
40 балів.
Пліс.
Твір на тему Чи хотів би я мати такого друга, як Климко з повісті Г?
Твір на тему Чи хотів би я мати такого друга, як Климко з повісті Г.
Тютюнника Климко.
Написать Листа герою літературного твору Климко?
Написать Листа герою літературного твору Климко.
Твір на тему характеристика климка григір тютюнник допоможііть?
Твір на тему характеристика климка григір тютюнник допоможііть.
Чи міг би климко стати гєроем нашого часу ?
Чи міг би климко стати гєроем нашого часу ?
Подробный ответ.
Твір : "Чи є твір сто тисяч Карпенка - Карого актуальним у наш час?
Твір : "Чи є твір сто тисяч Карпенка - Карого актуальним у наш час?
".
Чи є актуальним у наш час твір"скарб"?
Чи є актуальним у наш час твір"скарб".
Стороженка.
Чи є актуальним у наш час твір "Скарб"?
Чи є актуальним у наш час твір "Скарб".
Стороженка.
Твір на тему Микита Кожум'яка наш герой і наш нащадок?
Твір на тему Микита Кожум'яка наш герой і наш нащадок.
Твір на тему :Климко Джура - справжній герой чи боягуз?
Твір на тему :
Климко Джура - справжній герой чи боягуз?
Вы зашли на страницу вопроса ТвірКлимко герой нашого часуСрочно?, который относится к категории Українська література. По уровню сложности вопрос соответствует учебной программе для учащихся 5 - 9 классов. В этой же категории вы найдете ответ и на другие, похожие вопросы по теме, найти который можно с помощью автоматической системы «умный поиск». Интересную информацию можно найти в комментариях-ответах пользователей, с которыми есть обратная связь для обсуждения темы. Если предложенные варианты ответов не удовлетворяют, создайте свой вариант запроса в верхней строке.
Повість Гр.
Тютюнника "Климко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії.
Климко, головний герой твору, йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою - немовлям і себе з другом.
Він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу.
За віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості.
А ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож Климка і вчишся милосердю.
Це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті.
Автор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході.
З цього часу у друзів з'явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою.
Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу.
На ній Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг поплатитися за це життям.
І ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших.
Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити.
Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей.
Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників - українців.
Та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення Климка з торбиною солі на станцію, допомога радянському полоненому і смерть хлопчика.
Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю.
І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.
Та навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших.
Забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати.
Тут і скосила його черга з німецького автомата : "Він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав.
А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль.
". Перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра.
Любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, що й дорослим інколи було не до снаги.