Українська література | 5 - 9 классы
Продовження думи «Маруся Богуславка».
Виписати митафори з думи Марусі Богуславки?
Виписати митафори з думи Марусі Богуславки.
Випишіть із думи "Маруся Богуславка" приклади епітетів?
Випишіть із думи "Маруся Богуславка" приклади епітетів.
Чи є Маруся Богуславка історичною особою?
Чи є Маруся Богуславка історичною особою.
Чому маруся богуславка не втекла з невільниками?
Чому маруся богуславка не втекла з невільниками?
Скласти план - характеристику думи "Маруся Богуславка"?
Скласти план - характеристику думи "Маруся Богуславка".
Випишіть із думи "Маруся Богуславка" приклади епітетів?
Випишіть із думи "Маруся Богуславка" приклади епітетів.
Про що просить Маруся Богуславка у одноіменному творі?
Про що просить Маруся Богуславка у одноіменному творі?
Складiть текст на тему "Яке выраженная справила справила на вас дума "Маруся Богуславка""?
Складiть текст на тему "Яке выраженная справила справила на вас дума "Маруся Богуславка"".
На завтра.
Плз. 40 баллов.
Доведіть на конкретних прикладах із текст, що твір"Маруся Богуславка" за жанром - дума?
Доведіть на конкретних прикладах із текст, що твір"Маруся Богуславка" за жанром - дума.
Докажите что дума про Марусю Богуславку це дума ?
Докажите что дума про Марусю Богуславку це дума .
На этой странице сайта размещен вопрос Продовження думи «Маруся Богуславка»? из категории Українська література с правильным ответом на него. Уровень сложности вопроса соответствует знаниям учеников 5 - 9 классов. Здесь же находятся ответы по заданному поиску, которые вы найдете с помощью автоматической системы. Одновременно с ответом на ваш вопрос показаны другие, похожие варианты по заданной теме. На этой странице можно обсудить все варианты ответов с другими пользователями сайта и получить от них наиболее полную подсказку.
А тут султан турецький приїжджає,
З повозки виходжає й до Марусі попівни Богуславки підходжає.
І починає дівку - бранку, вже бусурманку,
Марусю попівну Богуславку
Кляти - проклинати,
На оченьки її сині косо позирати.
«Ой, ти дівко - бранко мила
Нащо невільників відпустила?
Живе в тобі християнський дух,
Більш нам, бусурманам ти не друг!
Не ховай своїх очей,
Став в церкві своїх свічей!
Більше ти не бусурманка ,
А простая християнка!
»
Розчервонілась дівка - бранка
Чорноброва Маруся попівна Богуславка :
«Нікого я не випускала!
То все твої турки!
Я прилягла і заснула, а вже коли встала,
Не було твоїх козаків!
Хіба цього мало?
»
Розплакалась дівка - бранка
Маруся попівна Богуславка.
«Не піду я нізащо!
Ви мені до душі припали
Своїм добром причарували
Пробач мені!
Та за що?
Я козаків не випускала!
Очей з ключів не спускала!
А коли заснула ключі не сховала!
Вибачай мені, султане, за мою провину…
Прийдеться мені їхати знов на Україну!
Сама себе вже навіть сльозно проклинаю!
»
Побігла Маруся Богуславка у свої палати,
Просила султана хоч заночувати.
Жаль йому стало дівки - бранки
Марусі попівни Богуславки :
«Залишайся, Марусенько!
Красою умита!
Тяжким моїм горем
Й нещастям сповита!
»
«Ні!
Маю я їхати!
» - каже дівка - бранка.
І збирається в дорогу Маруся попівна Богуславка.
«Нікуди ти не поїдеш!
Це я тобі кажу!
Я за тобою, милая , у могилу ляжу!
»
«Ой, не знаю я, не знаю!
Мило мені з вами!
Та боюся буду чути,
Що сварка між нами!
Буду я увесь час чуть свою провину!
А, до речі…милий мій!
Чекай на дитину!
»
« Як дитину?
Ти що!
Невже?
В мене син чи донька?
»
«Я не знаю ще нічого!
Все іще неточно!
»
«То тепер тебе, Маруся, відпустить не можу!
Будеш в мене любою і милою
Гарною і чудною моєю дружиною!
Я тобі дам таких лакомств,
Що тобі й не снилось!
Я тобі таких багатств дам,
Лиш , щоб ти лишилась!
»
«Не треба мені твоїх скарбів!
І лакомств не треба!
А звернуся я до неба
Щоб скупить провину!
»
«Повертайся у палати!
Давай хутчіш!
Живо!
Лягай на своє ложе
І чекай дитину!
Я ж тобі пробачив все!
Про це не турбуйся!
А з черговими турками
Я вже ж розберуся!
Я додам їм по заслугам!
Нехай вони знають
Як у мене ключі красти -
Та ясир звільнять!
»
В той же день, в лиху годину
Турків всіх казнили,
А Маруся в ту годину - народи дитину!
Що там було - сміх чи радість,
Чи печаль, чи смуток -
Втекла Марусенька та й годі
Та й на Україну.
Втекла, але пожаліла,
Що осталася жива ще й мала дитину.
І тоді згадала вона свою рідну матір,
Свою неньку – Батьківщину і рідного батька.
Згада свою віру милу
І закони Божі.
І стало Марусі жаль її жовті рожі
Що квітнули під вікном рідної домівки.
Згадала і кинулась в річку.
Все. Жодної звістки….