Українська література | 5 - 9 классы
Твір роздум любов до відчизни.
Твір - роздум про фарбованого лиса?
Твір - роздум про фарбованого лиса.
Чому я люблю казки?
Чому я люблю казки.
Твір роздум.
Твір - роздум про творчість Лесі Українки?
Твір - роздум про творчість Лесі Українки.
Твір роздум на тему мій всесвіт?
Твір роздум на тему мій всесвіт.
Твір роздум : "В моїй родині" поможіть?
Твір роздум : "В моїй родині" поможіть.
Твір - роздум чому природу потрібно берегти?
Твір - роздум чому природу потрібно берегти.
Твір роздум гумор у моему жытти?
Твір роздум гумор у моему жытти.
Твір - роздум , , Герої не вмирають, ,?
Твір - роздум , , Герої не вмирають, ,.
Твір - роздум на тему "щасливий, не той кого люблять, а той хто любить"?
Твір - роздум на тему "щасливий, не той кого люблять, а той хто любить".
Твір роздум на тему справжні цінності?
Твір роздум на тему справжні цінності.
Вы перешли к вопросу Твір роздум любов до відчизни?. Он относится к категории Українська література, для 5 - 9 классов. Здесь размещен ответ по заданным параметрам. Если этот вариант ответа не полностью вас удовлетворяет, то с помощью автоматического умного поиска можно найти другие вопросы по этой же теме, в категории Українська література. В случае если ответы на похожие вопросы не раскрывают в полном объеме необходимую информацию, то воспользуйтесь кнопкой в верхней части сайта и сформулируйте свой вопрос иначе. Также на этой странице вы сможете ознакомиться с вариантами ответов пользователей.
Рідна земля— це колиска, яка качає нас на хвилях життя.
Вона підхоплює, коли ми падаємо, вкриває від усіляких негараздів і життєвих колотнеч, вчить нас людській доброті, взаємодопомозі, відданій дружбі і вірному коханню.
Любов до Батьківщини є в серці кожного з нас.
Просто хтось це відчуває гостріше і глибше.
Інші ж у кругообігу повсякденного життя не замислюються про це.
Але якщо біда чорним крилом накриє рідну землю, кожен стане патріотом Вітчизни.
Спогади про війну прекрасне тому підтвердження.
Совість і борг піднімають народ на героїчний подвиг.
Коли ціла країна спаплюжена ворогом, горить у вогні, стогне від болю, зяє в німому крику воронками від вибухів снарядів і бомб, тоді всі «я» зливаються в одну потужну силу опору.
Кожен патрон дорожче останнього шматка хліба.
Кожен літр пального для танка або літака цінується вище останнього ковтка води.
А Батьківщини честь дорожче життя.
І це дійсно було так!
Любов до рідного краю не виникає сама по собі.
З самого дитинства кожна дитина споглядає навколишній світ.
Вона бачить тонку травинку, ягідний кущик, яблучне деревце, розсип квітів на галявинці, і не знає, що все це потрібно берегти.
Дитинча запитує в мами : «Мамо, що це таке?
Як воно росте?
». На все «як», «що» і «чому» мудрі батьки відповідають спокійно, терпляче і доступно для дитячого розуму.
Вони розуміють, що навчивши дитинку любити природу і рідну землю, забезпечать свою старість турботою і увагою з боку дорослих дітей, які, в свою чергу, передадуть ці якості, як естафету, наступним поколінням.
Любов до Батьківщини— це, перш за все, любов до місця, де ти народився, сказав перше слово, зробив перший крок, виріс, знайшов вірних друзів, зустрів перше кохання, ступив у доросле життя.
Куди б не закинула тебе доля, священним буде це місце, в яке завжди хочеться повертатися.
Зветься воно малою Батьківщиною.
Малі Батьківщини зливаються в цілу країну, до якої кожен її громадянин відчуває піднесені почуття— патріотизм, гордість, захоплення.
Подорослішають юнаки та дівчатка і розлетяться по світу в пошуках кращого життя.
Багато з них осядуть на чужині, створять сім'ї, бізнес.
Проживуть життя насущними проблемами.
І раптом настане той момент, коли спогади про Батьківщину щемом прохопляться в серці.
У вухах задзвенить дзвін маленької сільської церкви, загомонить налите стиглим зерном колосся на вітрі, заливчасто заспівають солов'ї, заплюскотить прозора сільська річечка.
Рідна земля голосом матері покличе додому і буде терпляче чекати повернення під свої шати безталанних дітей.
Зустріч з Батьківщиною із затишних куточків душі виплесне ті самі світлі помисли і діяння, найкращі спонукання і, звичайно, мрії, які виллються благодатними сльозами, омиваючи понівечене розлукою серце.