Українська література | 5 - 9 классы
Сочинение на тему свобода и щастя в розумини сковороды.
Помогите скласть твір на тему грошей багато а щастя мало?
Помогите скласть твір на тему грошей багато а щастя мало.
Твір на тему : любов перемагає все(за новелою Олеся Гончара Мить щастя)?
Твір на тему : любов перемагає все(за новелою Олеся Гончара Мить щастя).
Твір на тему щастя в розумінні героїв твору наталка полтавка?
Твір на тему щастя в розумінні героїв твору наталка полтавка.
Твір на тему у чому полягає щастя?
Твір на тему у чому полягає щастя?
Сочинение на тему "Що я мiг би зробити для щастя iнших"?
Сочинение на тему "Що я мiг би зробити для щастя iнших".
Міні - твір на тему Що треба людині для щастя?
Міні - твір на тему Що треба людині для щастя.
Помогите пожалуйста написать сочинение "Що для мене щастя"?
Помогите пожалуйста написать сочинение "Що для мене щастя".
Заранее спасибо.
Міні твір на тему що таке щастя?
Міні твір на тему що таке щастя.
Короткий твір на тему Що таке щастя?
Короткий твір на тему Що таке щастя?
Складіть твір на тему "Яким я уявляю справжнє щастя"?
Складіть твір на тему "Яким я уявляю справжнє щастя".
На этой странице вы найдете ответ на вопрос Сочинение на тему свобода и щастя в розумини сковороды?. Вопрос соответствует категории Українська література и уровню подготовки учащихся 5 - 9 классов классов. Если ответ полностью не удовлетворяет критериям поиска, ниже можно ознакомиться с вариантами ответов других посетителей страницы или обсудить с ними интересующую тему. Здесь также можно воспользоваться «умным поиском», который покажет аналогичные вопросы в этой категории. Если ни один из предложенных ответов не подходит, попробуйте самостоятельно сформулировать вопрос иначе, нажав кнопку вверху страницы.
Григорій Савич сковорода — український філософ, учений, поет, який був дуже популярний свого часу в усіх колах української людності — від європейськи освіченого пана до малописьменного селянина.
Таким і залишився донині.
Г. С.
Сковорода не мав домівки, сім'ї, свого майна, але він ніжно любив людей, особливо дітей і молодь, любив педагогічну працю, яку не раз залишав не зі своєї вини і до якої не раз охоче повертався.
Час, коли жив Г.
С. Сковорода, був безпосереднім продовженням історичної епохи, що настала після возз'єднання у 1654 році України з Росією.
Ідейна атмосфера Росії середини і другої половини XVIII століття, яка склалася в результаті діяльності прогресивних мислителів, письменників, публіцистів, певним чином, у прямій чи опосередкованій формі, впливала на формування світогляду Сковороди.
Ідейна спадщина і діяльність Г.
Сковороди були зумовлені історичними умовами свого часу, загальним характером і особливостями тогочасної суспільної думки і духовної культури взагалі.
У світогляді і художній творчості філософа - гуманіста, письменника - демократа відбились великі зрушення в економічному, політичному і культурному житті середини та другої половини XVIII століття.
Необхідною умовою реалізації вищих потенцій як окремої особи, так і суспільства в цілому, за Сковородою, є свобода.
Виходячи з гуманістичних позицій передових діячів віку просвіти, український мислитель багато уваги зосередив на обґрунтуванні тієї думки, що свобода — це вищий дар і благо людини, притаманні їй за самою природою речей, але через злу волю відняті в неї гнобителями та експлуататорами.
Наявність чи відсутність свободи є головним показником будь - якого життя індивідуума чи суспільства.
Відчуження її у багатьох випадках неминуче веде до несправедливості, розбрату, панування антигуманних суспільних відносин.
Свобода — це головна мета, до якої повинні прагнути трудящі люди.
Сам мислитель свободу називав «головною мірою» у житті.
У пісні «De Libertate» («Про свободу») Сковорода оспівує героїчних борців за народну волю, зокрема прославляє Богдана Хмельницького, що боровся за визволення українського народу від польсько - шляхетських поневолювачів, за возз'єднання України з Росією.
Будь славен вовек, о мужеизбранне,
Вольносты отче, герою Богдане.
Свобода, як говорить про це Сковорода, є також умовою прискореного і плідного розвитку освіти, науки, культури в інтересах всього народу.
У цьому наочно проявляється гуманізм селянського просвітителя, його бажання зробити кожну людину праці гідною її справжньому призначенню — творця свого власного і загального щастя.
Становище людини в суспільстві, згідно з переконанням мислителя, повинно визначатися не родоводом, багатством або чинами, а «сродностью», під якою він розумів природний нахил до праці, здатність людини виконувати ту чи іншу роботу.
Праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, вона є потребою кожної здорової, не зіпсованої неробством особистості.
Сковорода був переконаний, що принцип «сродної» праці повинен лежати в основі всього фундаменту суспільства.
За глибоким переконанням Г.
С. Сковороди, наука, наукове пізнання є одною з головних передумов досягнення щастя.
Звідси — висока в цілому оцінка значення науки як для особистого, так і суспільного життя.
Уже в процесі самого пізнання, доводив український мудрець, міститься джерело справжньої насолоди і морального задоволення людини, яка систематично прагне заглибитись у суть речей і суспільних відносин, пізнати саму себе, своє місце і покликання в світі.
Пізнання не повинно бути самоціллю, воно — засіб досягнення певної практичної мети, умова реалізації природних здібностей, притаманних тій чи іншій людині.
Власне, про науку мова може йти лише тоді, коли її справжнім призначенням є сприяння досягненню щастя людини.
Основною категорією етики Г.
Сковороди є щастя.
Мислитель був переконаний, що його етичне вчення не тільки дає відповідь на запитання, що таке щастя, а й указує людині практичний шлях до нього.
Проблеми щастя, пошуку соціальної істини, праведного життя займають центральне місце у творчості поета - філософа.
Темі щастя присвячено значну частину збірки «Байки Харківські» і цикл діалогів, написаних у першій половині 70 - х років, а саме : «Розмова п'ятьох мандрівників про істинне щастя в житті», «Алфавіт, чи Буквар світу» тощо.
Шлях до морального вдосконалення, говорив Сковорода, лежить через науку, освіту, працю.
Лише завдяки мудрості та істинному знанню можна досягти найвищого блага, позбутися пороків і зла, оскільки «як глупота є мати всіх пороків, у тому числі і пихи.
, так мудрість є справжня мати як інших чеснот, так і скромності.
»
Етика Г.
С. Сковороди пройнята оптимізмом і вірою в майбутнє, вона несумісна з церковним вченням про природжену гріховність людини.
Філософ часто говорив, що людина за своєю природою не зіпсована, добра і чуйна, що «справді людське серце і розум аж ніяк не можуть бажати зла людям».