Українська література | 10 - 11 классы
Коротка розповідь про Волохана (читання, 2 клас).
Казка про Пливунчика коротка розповідь?
Казка про Пливунчика коротка розповідь.
Позакласне читання 2 клас?
Позакласне читання 2 клас.
Твір про школу.
Коротка розповiдь про Богдана Хмельницького 4 клас?
Коротка розповiдь про Богдана Хмельницького 4 клас.
Розповідь за малюнком про орла за 4 клас з читанки?
Розповідь за малюнком про орла за 4 клас з читанки.
2 клас літер?
2 клас літер.
Читання.
Допиши речення.
Поет зобразив не просто ведмежа, й його.
Короткий розповідь про зайца?
Короткий розповідь про зайца.
Читання 3 клас?
Читання 3 клас.
Допоможіть скласти власну казку - "Літня казка".
Читання 4 клас текст лумпумчик 2 запитання?
Читання 4 клас текст лумпумчик 2 запитання.
Напишіть розповідь про чорнобильську катастрофу для 3 класу?
Напишіть розповідь про чорнобильську катастрофу для 3 класу.
Позакласне читання 4 клас не вмирає наша слава?
Позакласне читання 4 клас не вмирає наша слава.
Вы зашли на страницу вопроса Коротка розповідь про Волохана (читання, 2 клас)?, который относится к категории Українська література. По уровню сложности вопрос соответствует учебной программе для учащихся 10 - 11 классов. В этой же категории вы найдете ответ и на другие, похожие вопросы по теме, найти который можно с помощью автоматической системы «умный поиск». Интересную информацию можно найти в комментариях-ответах пользователей, с которыми есть обратная связь для обсуждения темы. Если предложенные варианты ответов не удовлетворяют, создайте свой вариант запроса в верхней строке.
Оповідання
Тико і Волохан
Вони познайомилися, коли одному було три роки, а другому три місяці.
Три роки було маленькому Тико.
Він жив із своєю мамою і старшим братом на березі холодного моря.
Маму його звали Панай, а брата — Умк.
Навколо їхньої хатини розляглася тундра.
В тундрі не ростуть дерева.
Там лише мох, болото та каміння.
В тундрі дуже мало людей.
Одного дня до берега підійшов пароплав.
Люди з пароплава привезли на берег великі бочки, залишили їх тут і повернулись назад.
Пароплав рушив далі і зник вдалині.
Маленький Тико прийшов подивитись на ті бочки.
Ніхто не бачив, як він туди пішов.
Умк саме тоді лагодив сани.
Коли чує Умк — хтось дзявкає біля нього : дзяв - дзяв!
Дзяв - дзяв!
Дивиться — аж то маленьке цуценя, якому було не більше як три місяці.
— Цюця.
— каже Умк.
— Волохатий який, — гладить його.
Досі він цього цуценяти не бачив.
Мабуть, люди з пароплава привезли його на берег і забули.
Поведінка цуценяти була чудна.
Воно то ухопить Умка за ногу, то потягне, відбіжить, загавкає і замотає головою, наче запрошує кудись.
Умк зрозумів, — цуценя кличе його за собою.
Він пішов за ним.
Цуценя біжить, а Умк за ним.
Побігло цуценя на берег.
Прибіг туди й Умк.
Дивиться цуценя на бочку, гавкає, а бочка догори дном стоїть.
Прислухається Умк — у бочці щось гуде.
Підняв він ту бочку, а з - під неї Тико заплаканий визирає.
Хлопчик підліз під ту бочку, а вона його й накрила.
Налякався бідолашний.
Міг би загинути.
Цуценя його врятувало.
Того песика дуже полюбив Тико.
Песик теж полюбив хлопчика.
Песик був волохатий, і прозвали його Волохан.
Хвиля - напасниця
Минув рік, як вони познайомилися та потоваришували.
Ніколи Тико не ходив гуляти без Волохана.
Волохан ріс швидко, і тепер це був молодий дужий собака.
Якось Тико разом з Умком пішли до моря.
Волохан біг попереду.
Вітру на морі не було, проте клекотів сильний прибій.
Висока хвиля підіймалася на поверхні моря, котилась до берега, тут розсипалась і далеко заливала узбережжя.
Хвиля котила багато камінців і піску.
Вона то викидала їх на берег, то тягла знов у море.
Умк і Тико кидали камінці — пробували, хто далі кине.
Дорослий Умк, звичайно, кидав далі.
Тико забруднив руки і хотів їх помити, присівши біля води.
В цей час набігла хвиля.
Від удару Тико впав, хвиля відкотилася від берега і забрала хлопця з собою.
Умк не бачив цього, бо стояв спиною до моря.
Повернувшись на голосне гавкання Волохана, він побачив спочатку Тико, якого хвилею несло від берега, а далі й Волохана, що кинувсь услід за ним у море.
Хлопчик незабаром зник під водою.
Волохан теж.
Умк кинувся, щоб рятувати брата, але не встиг добігти до берега, як побачив Волохана, що випірнув з - під води.
В зубах він держав Тико.
Перемагаючи прибійну хвилю, собака наближався до берега.
Хвиля кидала його разом із Тико на пісок, а потім хапала і несла назад у море.
Умк поспішив їм на допомогу і витягнув обох на берег.
З радісним гавканням плигав.
Волохан навколо нерухомого Тико.
Волохан сміливий і прудкий
Літо минуло.
Випав сніг, пухкий і білий.
Почалась холодна зима.
А зима в тім краю, де жив Тико, тягнеться довше, ніж весна, літо та осінь разом.
То холодний край.
Як почалась зима, Умк зробив меншому братові малі нарти.
Це такі саночки, що в них запрягають собак.
Собаки возять на тих нартах людей і всякий вантаж.
Тико запряг Волохана в свої нарти.
Волохан швидко побіг, тягнучи за собою нарти.
На нартах сидів Тико.
Приємно й хороше було кататись.
Кілька разів Волохан оббіг кругом хати.
Тико захотілось поїхати далі, і він закричав :
— Волохане!
Волохане!
Біжи в тундру!
Волохан повернув від хати.
Скоро він вивіз Тико на високий горбок у тундру.
А з другого боку горба лежав на снігу білий ведмідь.
Побачивши хлопця і собаку, він схопився на ноги і кинувся до них.
— Волохане!
— загукав Тико.
— Тікай!
Ай - ай!
Мов вихор, зірвався Волохан.
Нарти помчали назад.
Швидко біг ведмідь, та не догнати йому Волохана.
Раптом нарти набігли на.