Українська література | 5 - 9 классы
Чому я раджу своїм друзям прочитати повість А.
Дімарова "Блакитна дитина"?
Допоможіть.
Твір на 1 сторінку.
Пліз.
Твір Доброта і любов в Українській родині за твором Блакитна дитина або внутрішня гідність - риси характеру героя за твором Блакитна дитина?
Твір Доброта і любов в Українській родині за твором Блакитна дитина або внутрішня гідність - риси характеру героя за твором Блакитна дитина.
Аналізувати(тема, ідея, основна думка твору) твір А?
Аналізувати(тема, ідея, основна думка твору) твір А.
Дімарова Блакитна дитина.
Повість блакитна дитина від імені?
Повість блакитна дитина від імені.
Найцікавіша пригода героя підлітка з аргументацією свого зацікавлення твір блакитна дитина пліііз?
Найцікавіша пригода героя підлітка з аргументацією свого зацікавлення твір блакитна дитина пліііз.
Твір мініатюра Які риси характеру я б запозичила у Толі з твору Блакитна дитина?
Твір мініатюра Які риси характеру я б запозичила у Толі з твору Блакитна дитина?
Ким з героїв прочитаних книжок уявляв себе толя за повістю дімарова блакитна дитина?
Ким з героїв прочитаних книжок уявляв себе толя за повістю дімарова блакитна дитина.
Складіть розширений план повісті, спираючись на ключові слова твір блакитна дитина?
Складіть розширений план повісті, спираючись на ключові слова твір блакитна дитина.
Кросворд про , , Блакитну дитину, ,?
Кросворд про , , Блакитну дитину, ,.
ХАРАКТЕРИСТИКА ТОЛИКА З ПОВІСТІ А?
ХАРАКТЕРИСТИКА ТОЛИКА З ПОВІСТІ А.
ДІМАРОВА «БЛАКИТНА ДИТИНА».
План "Блакитна дитина"?
План "Блакитна дитина".
Если вам необходимо получить ответ на вопрос Чому я раджу своїм друзям прочитати повість А?, относящийся к уровню подготовки учащихся 5 - 9 классов, вы открыли нужную страницу. В категории Українська література вы также найдете ответы на похожие вопросы по интересующей теме, с помощью автоматического «умного» поиска. Если после ознакомления со всеми вариантами ответа у вас остались сомнения, или полученная информация не полностью освещает тематику, создайте свой вопрос с помощью кнопки, которая находится вверху страницы, или обсудите вопрос с посетителями этой страницы.
Коли мій син приносить незадовільну оцінку, дружина запитує з трагедійними нотками в голосі :
— Це що.
Що це таке!
І тиче пальцем у сторінку щоденника, де стоїть «двійка» або навіть «трійка», схожа на злющого шершня : така ж маленька голівка, таке ж велике, хижо націлене черевце з гострим жалом на кінці.
Тож дружина тиче пальцем у того шершня так, немов хоче зігнати його зі сторінки щоденника, і все допитується :
— Що це таке, я питаю.
Син мій — ані слова у відповідь.
Тільки палахкотять відстовбурчені вуха.
Чого вони в нього такі великі й червоні?
Невже і в мене колись були отакі?
Не добившись відповіді на перше питання, дружина переходить до іншого :
— Розказуй, що ти там накоїв?
Цього разу голос у неї такий, наче вона запитує : кого там зарізав?
Обличчя сина приходить у рух.
Часто скліпують повіки, посмикуються щоки, розтуляються й затуляються губи, посіпується гостреньке підборіддя, а розвихрений непокірний «півник» на голові стирчить наївно й беззахисно.
— Ми, той.
Я, той.
Ну, бігали.
— починає мій син видушувати із себе слова.
— А тоді, той.
Каталися.
— На чому каталися?
Син мій здивовано дивиться на маму : як вона не розуміє найелементарніших речей!
На чому ж іще можуть кататися порядні хлопці, як не один на одному!
— Далі!
— суворо вимагає дружина, не без підстав підозрюючи, що це ще не все.
— Ну, той.
Сів на Олеся, а він навіз мене.
— На що навіз?
— На той.
На Параску Михайлівну.
— О Боже.
— Вона, мамо, не впала!
— додає швиденько син.
— Тільки побігла.
— Ще б не побігти!
Два отакі белбаси врізались у спину!
Чи у тебе є що в голові?
Син цього не знає, тому й мовчить.
— А ти чого мовчиш?
Поговори хоч ти з ним, бо він на мене уже й вухом
не веде!
Це вже до мене.
Я швиденько гашу цікавий вогник у очах (мені страх хочеться довідатись, як швидко бігла Параска Михайлівна!
) і, набравши якомога строгішого вигляду, кажу :
— Це — недобре!
Це дуже, сину, недобре!
— Твій тато ніколи такого не робив!
— вставляє дружина для зміцнення мого авторитету.
Син швидко зиркає на мене, і я читаю в його очах чи то здивування, чи то співчуття.
— Так, не робив, — видушую я із себе.
А бабуся, яка самовіддано любить онука, додає, зібравши обличчя в молитовні зморщечки :
— Твій татусь, коли був отаким, як ти, ніколи не балувався.
— І приносив додому відмінні оцінки!
— додає дружина.
— Усі вчителі не могли ним нахвалитися.
— Бо він не був хуліганом.
— Він спокійно сидів на уроках.
— І не завдавав учителям жодних прикрощів.
Мій син усе нижче клонить голову.
Блакитна дитина, викликана прямо з небес бабусею та мамою, пурхає над моєю головою, вимахуючи сніжно - білими крильцями, сяє рожевими щічками і докірливо дивиться на забіяку повними всіх на світі чеснот голубими очима.
— Ну, йди, — зжалюється врешті над сином дружина.
— Йди і постарайся
хоч трохи бути схожим на тата, коли він був отаким, як ти!
У бабусі, моєї старенької мами, при оцій фразі починають підозріло посіпуватися губи, а я опускаю очі : мені здається, що зараз у мене точнісінько такі вуха, як у сина, — ліхтарі ліхтарями.
Син, важко зітхнувши, йде роздягатися.
Він уникає мене поглядом, і я його добре розумію.
Адже коли б оця блакитна дитина залетіла багато - багато років тому в наш п'ятий «Б» клас, вона не вирвалася б звідти живцем.
А якщо й вирвалася б, то з обдертими крилами.
І найбільше отого блакитного пір'я, звичайно ж, лишилося б у моїх жменях!
Увесь той день, до пізньої ночі, не давала мені спокою ота блакитна дитина.
І я врешті - решт зрозумів, що не спекаюся її, поки не розповім усієї правди.
Усієї до кінця.
Отже, про блакитну дитину.