Українська література | 5 - 9 классы
Твір - роздум "Що захоплює мене а образі Климка".
Укр. лит : твір - роздум із теми " Доброта і чуйність у людському житті" (за повістю Григіра Тютюнника "Климко")?
Укр. лит : твір - роздум із теми " Доброта і чуйність у людському житті" (за повістю Григіра Тютюнника "Климко").
Допоможітб написати твір добро і зло в житті климка?
Допоможітб написати твір добро і зло в житті климка.
Твір на тему (Ідея зовнішня і внутрішньої вроди в образі Наталки Полтавки)?
Твір на тему (Ідея зовнішня і внутрішньої вроди в образі Наталки Полтавки).
Чого мене навчив твір "Климко"?
Чого мене навчив твір "Климко".
Твір - роздум про вірність рідному краєві?
Твір - роздум про вірність рідному краєві.
Скласти твир - роздум "Чи е Климко героем нашого часу"срочно?
Скласти твир - роздум "Чи е Климко героем нашого часу"срочно!
Твір про стосунки Климка з дідусем?
Твір про стосунки Климка з дідусем.
Твір роздум що таке щастя?
Твір роздум що таке щастя?
Допоможіть написати твір - роздум на тему , , Над чим змусили мене задуматись історичні пісні"?
Допоможіть написати твір - роздум на тему , , Над чим змусили мене задуматись історичні пісні".
На этой странице сайта вы найдете ответы на вопрос Твір - роздум "Що захоплює мене а образі Климка"?, относящийся к категории Українська література. Сложность вопроса соответствует базовым знаниям учеников 5 - 9 классов. Для получения дополнительной информации найдите другие вопросы, относящимися к данной тематике, с помощью поисковой системы. Или сформулируйте новый вопрос: нажмите кнопку вверху страницы, и задайте нужный запрос с помощью ключевых слов, отвечающих вашим критериям. Общайтесь с посетителями страницы, обсуждайте тему. Возможно, их ответы помогут найти нужную информацию.
(Григiр Тютюнник “Климко”)
Мир та злагода.
Щось повiльне, тепле, м’яке, затишне.
Щира усмiшка, дзвiнкий смiх.
Впевненiсть у чомусь, у наступному днi, наприклад.
Що буде все добре, буде, де
жити, що ïсти, у що одягатись.
Буде освiта, чесна робота, щасливе життя.
А як щодо асоцiацiй на поняття “вiйна” та “злиднi”?
Жорстоке, холодне, стрiмке,
бурхливе.
Питання про завтрашнiй день, взагалi про життя, невпевненiсть у всьому.
Турботи, незгоди, муки, плач, ридання…
Вiйна i мир.
Свiтло та темрява.
Пiсля довгого часу, проведеного у свiтлi, у
несподiванiй темрявi ми не побачимо нiчого, крiм густого мороку.
Пiсля рокiв миру
чи можна повiрити у реальнiсть жаху?
Страшних подiй, якi вiдбулись i якi ще
стануться.
Мiльйони життiв скалiчено, зруйновано так, що не вiдбудувати i не
повернути.
У оповiданнi “Климко” Григора Тютюнника вiдтворена гра долi хлопчака.
Доля на те i
доля, щоб правити своє : вона викидає жорстокий виверт, страшний i неочiкуваний,
пiд назвою вiйна.
Маленька людина потрапляє у вир подiй
Ї смертi та мук.
Вiн захоплює ïï, захлестує невеликий, але затишний
човен iснування.
Ще ранiше Климко втратив батькiв, але не був самотнiм : дядько,
шкiльнi друзi, сусiди
Ї усi опiкувались ним.
I вiн допомагав дядьковi, був надiйним товаришем, бiльше
слухав, анiж говорив, але до нього тягнулись iншi дiти.
Мрiяв носити такого ж
картуза з молоточками i вриватися у нiч на потязi, як дядько.
Нетерпляче чекав,
коли той повернеться увечерi з гостинцем.
Нехай не таке багате, але все ж мiцне
щастя,
Ї та сильна хвиля збила його, зiм’яла, здавила жужмом.
Це не було стрiмко.
Здавалось, сам час зупинився i тиша дзвенить у вухах.
Климко, який завжди жив тiльки на станцiï, спершу бачить змiни тiльки у тому,
що оточує його.
Дзвiнка, незносима тиша, похмурi, стурбованi обличчя.
Вагони
потягiв навантаженi важкою бойовою технiкою.
Незвично i страшно.
I ще настрiй
природи.
Здається, вiн змiнився.
Матiнка, вона тихо плаче осiннiми дощами, схлипує
холодним пронизливим вiтром.
Темнi, слiпi подiï чергуються iз спалахами випадкiв
Ї аварiй, боïв, знищень.
Як чорний кадр серед сiро - жовтоï
засвiченоï фотоплiвки
Ї аварiя паровозу, на якому ïхав дядько.
Смерть єдиноï рiдноï людини, знищення окупантами житлаЇ одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена пiдтримки, любовi,
мiсця, зламалась.
А дитина?
Чи може вона витримати всi цi випробування?
Але Климко виявляється сильнiшим за вiйну, за цю винищувальну машину.
Хлопець,
який вже нi вiд чого не залежить, виявляє самостiйнiсть, винахiдливiсть iЇ що найголовнiше
Ї наполегливiсть.
Вiн вперто намагається вижити, вперто крокує вперед по тернистих
шляхах свого розiрваного дитинства.
Знаходить своïх шкiльних друзiв та
улюблену вчительку.
Дiти захищають ïï, нехай у дитячий спосiб, вiд
дорослих : вiйна, як кожна екстремальна ситуацiя, зриває маски,
Ї хтось втратив совiсть i намагається нажитися на чужому нещастi.
Iнших спiльне
горе єднає, допомагає бути витривалiшими.
I хлопцям майже вдається вiдновити
затишок задля маленькоï дiвчинки
Ї Оленьки, вони єдинi у своєму бажаннi добра i щастя.
Але вiйна не зупиняється, нема чого ïсти
Ї i щоб хоч якось про - i жити, а краще сказати, пережити, Климко, почувши, що у
Слов’янську багато солi, вирушає туди.
Ледве ступаючи замерзлими босими ногами по осiннiй дорозi, маючи з ïжi лише
червивi сухарi,
Ї на дружину аптекаря навiть горе вiйни не вплинуло,
Ї майже втрачаючи свiдомiсть вiд голоду, Климко вирушає назустрiч вiйнi i далекому
мiсту.
Його долонi вiдкритi, вiн показує ïх зустрiчному солдатовi : “Не
потрiбно мене боятись, я не маю зброï”.
Так, вiн вiдмовився вiд
пропозицiï Зульфата взяти кинджал, адже йому потрiбна була лише сiль, щоб
вижити.
Климко досягає мети.
Селища, якi проходить хлопчик, окупованi, в них панує iнша,
встановлена загарбниками, влада.
Спiввiтчизники j стали полiцаями i чинять
свавiлля.
Хлопець не може залишатись стороннiм спостерiгачем, тому намагається хоч
якось, за своïми силами, I допомагати.
Вiддає грошi нужденнiй жiнцi.
I свiт
стає привiтним : вiн j знайомиться з земляком, чобiтником - iнвалiдом, який втратив
ноги, ] працюючи у шахтi, з дiвчиною, яка прямує до матерi
Ї i рятує ïï вiд окупантiв.
Доля не могла залишатись байдужою.
Добрих
людей, виходить, немало : тiтка Марина бере хлопця з собою, щоб дати солi.
Ще одне випробування, ще одна перешкода на шляху людей.