Українська література | 5 - 9 классы
Цитатна характеритика Климка.
"Климко" Г?
"Климко" Г.
Тютюник Коротка характеристика Климка.
Цитатна характеритика Остапа в творі "Дорогою ціною" Поможіть пліз ?
Цитатна характеритика Остапа в творі "Дорогою ціною" Поможіть пліз !
ДУже потрібно!
Я поставлю подякувать буду ставить кожен день!
Цитатна характеристика Климка?
Цитатна характеристика Климка.
Характеристика Климка, з однойменної повісті "Климко"?
Характеристика Климка, з однойменної повісті "Климко".
Характеристика Климка з повісті Г?
Характеристика Климка з повісті Г.
Тютюника " Климко".
Сенка Климко до твору "Климко"?
Сенка Климко до твору "Климко".
Характеристика образу Климка з повісті Климко?
Характеристика образу Климка з повісті Климко.
План характеристика климка з твору климко?
План характеристика климка з твору климко.
Цитати климка з повісті климко?
Цитати климка з повісті климко.
Образ Климка у творі Григіра Тютюнника "Климко"?
Образ Климка у творі Григіра Тютюнника "Климко".
На этой странице сайта, в категории Українська література размещен ответ на вопрос Цитатна характеритика Климка?. По уровню сложности вопрос рассчитан на учащихся 5 - 9 классов. Чтобы получить дополнительную информацию по интересующей теме, воспользуйтесь автоматическим поиском в этой же категории, чтобы ознакомиться с ответами на похожие вопросы. В верхней части страницы расположена кнопка, с помощью которой можно сформулировать новый вопрос, который наиболее полно отвечает критериям поиска. Удобный интерфейс позволяет обсудить интересующую тему с посетителями в комментариях.
• «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці.
Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазуту.
Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце.
Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину».
• «Жив.
Відколи осиротів».
• «Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися : винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, — гарячої та запашної.
Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо»».
• Дядько Кирило — Климку : «Ай, добра ж.
У - у - у, такої не всяка й кухарка зварить.
» • «Він отак би й виріс серед уквітчалих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів.
Од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат».
• «Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам».
• «Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши, підвівся, щоб іти, і впав : ноги не вдержали.
Він злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками і кричав : «Ану, йдіть!
Ану, йдіть мені зараз!
» • «.
Йдучи з торбою за плечима понад парканами незнайомої вулиці, Климко згадував свою станцію, кожен день її життя і кожну годину.
» • Климко — Наталі Миколаївні : «Не треба вам нічого промінювати, а переходьте — це ми для вас із Зульфатом удвох просимо, — переходьте жити до нас.
Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо.
» • Климко — Зульфату : «Що, в нас картоплі є трохи та сала?
Цього хоч би на два місяці хватило.
А скоро зима.
Зараз, поки тепло, треба йти.
Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може.
» • «Климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну а сам швидко пішов геть».
• «А Климко висмикнув з торби надірвану плащ - палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися, бурмочучи заклопотано перше, що стало йому на думку.
» • «Пустіть її!
Це моя сестра!
Сестра моя, чуєте?
Вона мені за матір!
» • «Я вам, тітонько, води наношу, дров нарубаю, чи ще щось зроблю, що скажете.
Чесне слово!
— Климко похапцем розкрутив дротинку на кишені і простяг жінці всі гроші, дивлячись на неї вгору хворими очима».
• «Від переїзду вдарила довга автоматична черга.
Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями.
Він уп’явся пальцями в діж дурку на грудях, тихо ойкнув і впав» • Тітка Марина — Климку : «Де в тебе та й силочка береться, он скільки пройшовши голодний і холодний».
• «Я прийду до вас, тітонько Марино.
Як тільки не стане голоду, так і приїду або прийду.
А зараз треба мені назад, мене там ждуть.
» • «Німець таки достав його вже на льоту кулаком у груди.
Климко спробував підвестися, але в грудях і в коліні заболіло, що він застогнав і поповзом, ковзаючи ліктем по грязюці й тягнучи за собою клунок, вибрався з калюжі».
• «Климко йшов помалу, бо вкрай зморився зі своєю ношею.
Мішок із сіллю та харчами він перев’язав пополам і ніс по черзі то на одному, то на другому плечі.
В дощ він не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов, напнувшись надірваною плащ - палаткою, доки несли ноги».