Українська література | 5 - 9 классы
Потрібна цитатна характеристика до образу Терентія Пузиря.
("Хозяїн" Іван Карпенко - Карий).
Цитатний план характеристики образив руських князив?
Цитатний план характеристики образив руських князив?
План до твору "Сто тисяч" Іван Карпенко - Карий?
План до твору "Сто тисяч" Іван Карпенко - Карий.
Іван Франко?
Іван Франко.
"Мойсей" цитатна характеристика до образу головного героя.
Допоможіть будь - ласка.
Цитатна характеристика Івана і Джулії з повісті "Альпійська балада" Допоможіть будь ласка?
Цитатна характеристика Івана і Джулії з повісті "Альпійська балада" Допоможіть будь ласка!
Проблема влади грошей над людиною у творі "Сто тисяч" (Іван Карпенко - Карий)?
Проблема влади грошей над людиною у творі "Сто тисяч" (Іван Карпенко - Карий).
Цитатна Характеристика Марічки у повісті Земля?
Цитатна Характеристика Марічки у повісті Земля.
Поможіть мені дуже потрібно.
Цитатна характеристика образу Івана в повісті "Тіні забутих предків"?
Цитатна характеристика образу Івана в повісті "Тіні забутих предків".
Цитатна характеристика івана палійчука?
Цитатна характеристика івана палійчука.
ЦИТАТНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІВАНА СИЛИ СРОЧНО?
ЦИТАТНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІВАНА СИЛИ СРОЧНО.
Сенкан на тему : Іван Карпенко - Карий?
Сенкан на тему : Іван Карпенко - Карий.
На этой странице находится вопрос Потрібна цитатна характеристика до образу Терентія Пузиря?. Здесь же – ответы на него, и похожие вопросы в категории Українська література, которые можно найти с помощью простой в использовании поисковой системы. Уровень сложности вопроса соответствует уровню подготовки учащихся 5 - 9 классов. В комментариях, оставленных ниже, ознакомьтесь с вариантами ответов посетителей страницы. С ними можно обсудить тему вопроса в режиме on-line. Если ни один из предложенных ответов не устраивает, сформулируйте новый вопрос в поисковой строке, расположенной вверху, и нажмите кнопку.
Образ Пузиря
Терентій Гаврилович Пузир — великий український капіталіст - землевласник, який вийшов із середняків.
Він ще не звикся зі своїм становищем мільйонера і тому в ньому ще живе дух ненажерливості, хворобливої ощадливості, властивий дрібним власникам.
Його жінка згадує : «Ми були так собі хазяїни, з середнім достатком».
Через тридцять п'ять років землі Пузиря, за висловом німця - купця, уже нагадували ціле княжество, яке й за три дні не об'їдеш.
На цих земельних просторах розташовано кілька великих економій, де працюють Сотні постійних і строкових робітників.
У степах випасається сорок тисяч овець, вирощується сотні тисяч пудів пшениці й цукровий буряк для цілого заводу.
Але правда й те, що одному чоловікові своєю власною працею стільки не заробити.
Тому Пузир всі свої зусилля так спрямовував, щоб з усього «користь витягать, хоч би й зубами прийшлось тягнуть — тягни».
Він і його жінка «ніколи не знали, що можна, а чого не можна ; аби бариш, то все можна!
» Сам хазяїн зізнається, що він « йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору.
». Отже, більша частка багатства Пузиря нажита нещадною експлуатацією чужої праці, різними махінаціями.
І з роками прагнення до наживи в хазяїна збільшується, тому безсовісний визиск трудящих посилюється — їм намагається заплатити за роботу якнайменше, годує гірше собак, таким хлібом, що «ні вкусити, ні відламати».
Хазяїн не змінює грубих примітивних форм глитайської експлуатації.
Кінець кінцем це призводить до бунту в одній з економій.
Пузир користується народною бідою — голодом і скуповує в селян худобу за безцінь.
У своїх «комерчеських» справах заходить так далеко, що вступає в суперечку з законом : «прикриває» злісного банкрута Михайлова, взявши у нього на випас дванадцять тисяч овець.
Пузир настільки засліплений жадобою наживи, що йому все мало : «Шукаю, де б більше купить землі, бо скільки б чоловік її не мав — все бракує».
Про свої прибутки Пузир думає навіть тоді, коли жити йому залишилося не більше двох - трьох днів.
У комедії головний герой виступає перед читачем уже з готовим, сформованим характером.
І увага автора зосереджена на тому, щоб якомога повніше розкрити його в діях.
Усі помисли і вчинки Пузиря спрямовані на одержання прибутків.
А щоб їх досягти, доводиться бути і безчесним (обіцяє Калиновичу дати згоду на шлюб з донькою, а сам думає : «Обіщать можна все, аби вирятував.
Обіцянка — цяцянка»), і несправедливим (навмисне платить робітникам під кінець строку дуже мало, «тоді половина строкових не видерже, повтікає, а жалування зостанеться в кишені.
»), і жорстоким (виганяє чабана Клима і помічника економа Зозулю, розуміючи, що вони не винні), і деспотичним (хоче віддати дочку заміж за нелюбого їй сина землевласника - мільйонера, і каже, що «так буде, як я хочу!
»). Пузир скупий до смішного (згадаймо історію з кожухом і халатом ; дружина й дочка змушені були інсценізувати купівлю цього халата ніби за мізерно низьку ціну.
А те, що він їздить у місто зі своїми харчами і жаліє найпростішого обіду для свого спільника в шахрайстві Маюфеса, свідчить про те, що Пузир ще не звикся зі своїм образом мільйонера).
Він байдужий до громадських справ, хоч є земським гласним, не їздить на збори.
Про важливе питання — « продовольствіє голодного люду до урожаю» цинічно говорить : «Це до мене не тичеться.
Це химера!
Голодних буде тим більше, чим більше голодним помагать».
Разом з тим честолюбний — дуже радіє орденові Станіслава на шию, хоче, щоб його пізнавали здалеку і шанували в будь - якому одязі.
Безкультур'ю Пузиря теж немає меж : Котляревський йому «безнадобності», на «степах у Гоголя» він «не бував», нічого про них не чув і не знає.
Золотниц - кий прямо говорить своєму багатому і неосвіченому сусідові : «Ах ти, нещасна, безводна хмара!
І прожене тебе вітер над рідною землею, і розвіє, не проливши і краплі цілющої води на рідні ниви, де при таких хазяїнах засохне наука, поезія і благо народу!
» Кожен, хто сповнений благородних поривань, для Пузиря — дивна людина : «Чудні люди!
Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам'ятники якісь став.
Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони.
Їм кишені продирають».
Грубість і цинічність Пузиря драматург майстерно передає через його мову, насичену дієсловами в наказовій формі, згрубілими фразеологізмами, лайливими словами : «Так ви зробіть у Мануйлівці бідність!
» ; « Це тобі не борщ, тут пробувать нічого —треба взять!
Ти разумієш?
Взять!
» ; «Ви ніколи не пробуйте, а просто — їжте!
», «Порфирій, настали
зуби!
Опите, стежка протоптана, шквар!
» ; про часті приїзди Калиновича говорить, що той унадився до них, «як свиня в моркву», називає вчителя «голодранцем», «учителишкою».
Робітники у нього —«пси», «ідоли», співучаснику шахрайстві Михайлов— «голяк масті».