Українська література | 5 - 9 классы
Помогите пожалуйста!
Очень нужно : Любов Пономаренко "Гер Переможений" композиційні частини твору.
Цитатний план твору "Гер Переможений"?
Цитатний план твору "Гер Переможений".
В якому творі автор використовує гумор для характеристики свого героя?
В якому творі автор використовує гумор для характеристики свого героя?
А) Юрка (Є.
Гуцало.
«Сім'я дикої качки») ; б) Павлуся (О.
Стороженко.
«Скарб») ; в) Фрідріха (Л.
Пономаренко.
«Гер переможений»).
Любов ПОНОМАРЕНКО "Гер переможений" Яке було ставлення і поведінка дітей до Фрідріха ?
Любов ПОНОМАРЕНКО "Гер переможений" Яке було ставлення і поведінка дітей до Фрідріха ?
Чому полонений німець намагався порозумітися з дітьми ?
Тема та іде я до твору Гер переможений І якщо можна будь - ласка сюжет твору (експозиція, зав'язка?
Тема та іде я до твору Гер переможений І якщо можна будь - ласка сюжет твору (експозиція, зав'язка.
) Скоріше дуже треба!
).
План до твору "Гер переможеный" автор Любов Пономаренко?
План до твору "Гер переможеный" автор Любов Пономаренко.
План твору з української літератури " Гер переможений"?
План твору з української літератури " Гер переможений".
Тема та ідея до твору Гер переможений І якщо можна будь - ласка сюжет твору (експозиція, зав'язка?
Тема та ідея до твору Гер переможений І якщо можна будь - ласка сюжет твору (експозиція, зав'язка.
)
Скоріше дуже треба!
).
Зробіть план до новели "Гер переможений" Любов Пономаренко?
Зробіть план до новели "Гер переможений" Любов Пономаренко.
Чи важко бути людиною за твором гер переможений, поможіть?
Чи важко бути людиною за твором гер переможений, поможіть!
Характеристика образу Фрідріха з твору "Гер переможений"?
Характеристика образу Фрідріха з твору "Гер переможений".
Вы находитесь на странице вопроса Помогите пожалуйста? из категории Українська література. Уровень сложности вопроса рассчитан на учащихся 5 - 9 классов. На странице можно узнать правильный ответ, сверить его со своим вариантом и обсудить возможные версии с другими пользователями сайта посредством обратной связи. Если ответ вызывает сомнения или покажется вам неполным, для проверки найдите ответы на аналогичные вопросы по теме в этой же категории, или создайте новый вопрос, используя ключевые слова: введите вопрос в поисковую строку, нажав кнопку в верхней части страницы.
Полонені німці зводили цей квартал з любов'ю і розпачем.
Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував : «Шнель, бидлото, шнель!
» Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки - но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною : цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м'язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига.
Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки.
Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам'ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався : «Гут.
Кіндер.
Гут».
А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв'язали його травою і поставили на грядці.
Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.
Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів «фрау».
У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти.
І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті.
Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити.
Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.
Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров'ю.
Охоронець замість «шнеляти» простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.
Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так, що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.
Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.
— Бидлото, тобі що — немає нужника?
— гиркнув охоронець і тут же осікся : від шиї до коробки сіріла мотузка.
Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла.
Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.
Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім.
Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку.
Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном.
Була велика і кошлата, не квітка, а півсоня - ха.
Я одяглася, вискочила на подвір'я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпну - ла.
Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв'язаний нами хрест.
Минуло півстоліття.
За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога.
Якось син вирішив повісити на стіні поличку.
Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір.
Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю.
У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках.
Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували :
— Ви не знаєте, де наш тато.