Українська література | 1 - 4 классы
Твір про доброту і чуйність як важливі гуманні якості людини(бажано змістовний.
Не одним реченням.
Більшома реченнями).
Твір 5 - 7 речень про мою улюблену книжку?
Твір 5 - 7 речень про мою улюблену книжку.
Твір про літо 6 - 8 речень?
Твір про літо 6 - 8 речень.
Укр. лит : твір - роздум із теми " Доброта і чуйність у людському житті" (за повістю Григіра Тютюнника "Климко")?
Укр. лит : твір - роздум із теми " Доброта і чуйність у людському житті" (за повістю Григіра Тютюнника "Климко").
Твір - роздум на тему доброта й порядність федька високі людські якості?
Твір - роздум на тему доброта й порядність федька високі людські якості.
Твір 5 - 7 речень, на тему, моя перша книга?
Твір 5 - 7 речень, на тему, моя перша книга.
Для чого народжується людина?
Для чого народжується людина?
Твір на 7 речень.
Твір що таке щастя 5 - 7 речень?
Твір що таке щастя 5 - 7 речень.
Твір - опис конвалія?
Твір - опис конвалія.
5 - 7 речень.
Срочно.
Міні твір про природу 5 - 7 речень?
Міні твір про природу 5 - 7 речень.
Міні - твір 5 - 6 речень Створити художній образ?
Міні - твір 5 - 6 речень Створити художній образ.
Вопрос Твір про доброту і чуйність як важливі гуманні якості людини(бажано змістовний?, расположенный на этой странице сайта, относится к категории Українська література и соответствует программе для 1 - 4 классов. Если ответ не удовлетворяет в полной мере, найдите с помощью автоматического поиска похожие вопросы, из этой же категории, или сформулируйте вопрос по-своему. Для этого ключевые фразы введите в строку поиска, нажав на кнопку, расположенную вверху страницы. Воспользуйтесь также подсказками посетителей, оставившими комментарии под вопросом.
Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника «Климко»)Повість Григора Тютюнника «Климко» переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії.
Головний герой твору Климко – це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою - немовлям і себе з другом.
Климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу.
За віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості.
А ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож Климка і вчишся у нього рішучості та милосердю .
Це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті.
Автор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході.
З цього часу у друзів з’явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою.
Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу, Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг розплатитися за це життям.
І ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших.
Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити.
Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей.
Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників - українців.
Та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення Климка з торбиною солі на станцію, допомога радянському полоненому і смерть хлопчика.
Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю.
І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.
Та навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших.
Забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати.
Тут і скосила його черга з німецького автомата : «Він уп’явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав.
А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль…».
Перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра.
Любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.