Українська література | 10 - 11 классы
Поза межами болю характеристика Оглядівського.
Герої - полонені вистояли в скрутній життєвій ситуації завдяки чому?
Герої - полонені вистояли в скрутній життєвій ситуації завдяки чому?
( За поемою поза межами болю).
Чи можна назвати твир поза межами болю автобиографичним?
Чи можна назвати твир поза межами болю автобиографичним?
Чому Осип Турянський назвав свій твір "Поза межами болю"?
Чому Осип Турянський назвав свій твір "Поза межами болю"?
, помогите плиииииииз, очень надо!
Помогжіть написати контрольний твір на тему критика повісті "поза межами болю" О?
Помогжіть написати контрольний твір на тему критика повісті "поза межами болю" О.
Турянського.
У чому сенс життя за твором о?
У чому сенс життя за твором о.
Турянського поза межами болю твір.
Що засуджує Турянський у творі поза межами болю?
Що засуджує Турянський у творі поза межами болю?
"Поза межами болю" характеристика образів?
"Поза межами болю" характеристика образів.
"У чому сенс життя" (за твором "Поза межами болю")?
"У чому сенс життя" (за твором "Поза межами болю").
Поза межами болю твір за жанрам є А) Роман у новелах Б) повість - поема В) ліричний вірш Д) власне драма?
Поза межами болю твір за жанрам є А) Роман у новелах Б) повість - поема В) ліричний вірш Д) власне драма.
Написати твір на тему"Людина поза межами болю" за творо Осипа Турянського?
Написати твір на тему"Людина поза межами болю" за творо Осипа Турянського.
Вы перешли к вопросу Поза межами болю характеристика Оглядівського?. Он относится к категории Українська література, для 10 - 11 классов. Здесь размещен ответ по заданным параметрам. Если этот вариант ответа не полностью вас удовлетворяет, то с помощью автоматического умного поиска можно найти другие вопросы по этой же теме, в категории Українська література. В случае если ответы на похожие вопросы не раскрывают в полном объеме необходимую информацию, то воспользуйтесь кнопкой в верхней части сайта и сформулируйте свой вопрос иначе. Также на этой странице вы сможете ознакомиться с вариантами ответов пользователей.
Краса у житті людини.
Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються.
Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М.
Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник.
У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р.
, коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він написав :
«.
Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити?
І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов.
А чому він стає кумиром?
Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого - небудь шукає і досягає : тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.
Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне?
І можна, і потрібно.
Через усі бурі людство пристане до цього берега.
У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне.
Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині».
Із словами Реріха перегукуються слова діячів української , культури.
І, можливо, саме сьогодні, у наш тяжкий час, коли зовсім поруч під кулями і снарядами гинуть діти та жінки, а думки людей зайняті не вічними істинами, а пошуком шматка хліба, варто прислухатися до закликів берегти, плекати красу, культ якої є однією з найхарактерніших рис, притаманних нашій національній культурі.
«Що ж говорити про місце краси в нашій духовності, в нашій творчості, в нашім побуті?
Це річ настільки очевидна, що не вимагає обговорення.
Чи візьмемо наші вишивки, чи наші писанки, чи наш народний стрій, чи пісню, чи хату, чи — донедавна ще мережані ярма для волів, а ще й досі цяцьковані у гуцулів речі і приладдя — все це просякнене характеристичним панестетизмом, якого родовід не підлягає сумніву і з огляду на його многовікову закоріненість, і з огляду на його форми, і з огляду на разючі, часом, аналогії.
У якого іншого з сучасних нам народів вживається, наприклад, слово «гарний» не в значенні лише «красний» (красивий — прим, авт.
), а в значенні внутрішньої якости, добрости, вартости («гарна людина», «гарний врожай», «гарна пшениця»)?
І коли пригадаємо собі античногрецьке, властиво, неперекладальне, поняття «калоскагатос», що одночасно означало комплекс «красного й доброго», знову ж напотикаємо праджерело тієї властивосте… наша етика таки зовсім по старогрецькому є органічно злита з нашою естетикою.
«Негарний вчинок» або «негарне поступовання» — вирази, які свідчать, що естетика і тут є ніби критерієм етики».
(Є. Маланюк.
«Нариси з історії нашої культури»)
«Україна здавна славиться народним мистецтвом.
Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь - яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва.
І водночас творилася пісня, з'являвся народний живопис, бриніла бандура, ця українська арфа.
Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити».