Українська література | 5 - 9 классы
Михайлик джура козацький скорочено.
Читати скорочено Анатолій Дімаров "Друга планета" Читати скорочено Оксана Лущевська "Друзі за листуванням" Читати скорочено Марина Муляр "Гра" Читати скорочено Михайло Стельмах "Щедрий вечір" Читати с?
Читати скорочено Анатолій Дімаров "Друга планета" Читати скорочено Оксана Лущевська "Друзі за листуванням" Читати скорочено Марина Муляр "Гра" Читати скорочено Михайло Стельмах "Щедрий вечір" Читати скорочено Борис Харчук "Діана" Читати скорочено Павло Добрянський "Виховний момент", "Народна медицина" , "Таки свого доб'юся", "Сиджу собы тай думаю".
БУДЬ ЛАСКА СРОЧНОООО!
Цитати про михайлика з твору?
Цитати про михайлика з твору.
Повидомлення про козацьки писни?
Повидомлення про козацьки писни?
Помогите, Складіть план до твору Джури козака Швайки ?
Помогите, Складіть план до твору Джури козака Швайки .
На козацьких Островах даю 93балла чесно не брешу.
"Щедрий Вечер" сюжет (скорочено)?
"Щедрий Вечер" сюжет (скорочено).
План до повісті "Сіроманець" (скорочено)?
План до повісті "Сіроманець" (скорочено).
Сюжет Сіроманця (скорочено)?
Сюжет Сіроманця (скорочено).
Художні особливості козацьких пісень?
Художні особливості козацьких пісень.
Художні осбливості козацьких пісень?
Художні осбливості козацьких пісень.
Вы открыли страницу вопроса Михайлик джура козацький скорочено?. Он относится к категории Українська література. Уровень сложности вопроса – для учащихся 5 - 9 классов. Удобный и простой интерфейс сайта поможет найти максимально исчерпывающие ответы по интересующей теме. Чтобы получить наиболее развернутый ответ, можно просмотреть другие, похожие вопросы в категории Українська література, воспользовавшись поисковой системой, или ознакомиться с ответами других пользователей. Для расширения границ поиска создайте новый вопрос, используя ключевые слова. Введите его в строку, нажав кнопку вверху.
А я бачив, як вовк кавуна цупить!
— похвалився раптом чорнявий Івашко.
Вовк?
Кавуна?
От щоб я пропав — не брешу!
Приповз, люципер, удосвіта, обстукав лапою — котрий стигліший, зірвав і котить.
Я свиснув, а він як штурхоне кавуняку вниз : хіба ж не загуркотів у провалля!
Михайлик скоса блимнув на товариша.
Кажу тобі — сам бачив!
Ось ходім завтра на баштан : може ж, якраз приповзе.
Ти вовка поцілиш з лука?
Як не дуже далеко — поцілю.
Орла оце недавнечко встрелив.
Орла?
Брешеш!
Хіба ж до нього сягнеш стрілою?
Якби в небі — певне, що не сягнув би.
Та він, дурний, у Дніпро на рибину кинувся.
Я його на бистрині й поцілив.
О - отакецька щука в пазурах була, десь би й не злетів з нею.
Як же ти витяг його?
Дніпро переплив і витяг.
Івашкові жучки - оченята так і забігали.
А я жовтобрюха вбив!
— захлинаючись, похвалився він.
— Здоровецького!
Побачив мене, як свисне та за мною!
А я ломакою його, ломакою!
А тоді ножем порубав і шматки геть порозкидав.
Був би задавив мене та з’їв, якби я злякався.
Правдою було тільки те, що Івашкові, як пас із хлопцями в степу череду, привидівся на могилі сплячий змій полоз.
Озброївшись ломакою, він безбоязно підступив до нього, та зразу ж і побачив, що то недогорілий терновий кущ химерно вигнувся на могилі.
Але зараз Івашкові щиро вірилося, що все було, як він казав : і змій гнався за ним з лютим посвистом, і він його бив - рубав, і шматки розкидав у степу, щоб не ожили та не позросталися докупи.
Івашку - у!
Іва - ашку!
— загукав раптом десь поблизу тремтячий старечий голос.
— Ти куди ото забіг, бузувіре?
Івашку - у!
Тут хлопці перезирнулися і, не змовляючись, грудками покотилися вниз, просто в купу бузини, що росла на схилі.
Ледве вони шугнули в кущі й причаїлися — над балкою зачапали шурхотливі кроки.
А не вражої віри хлоп’я!
— гомонів сам із собою сухорлявий, горбатенький дідусь, заглядаючи в балку.
— І само десь повіялося, і того знайду за собою по~ тягло.
Добігаються, доки й ординці десь у степу вхоплять.
Іва - ашку!
Але ніхто не озивався з балки, й дідусь, плюнувши спересердя, почапав назад.
Михайлику!
— захлинаючись од цікавості, зашепотів Івашко.
—А чого - то дідусь тебе знайдою кличуть?
Сірі Михайликові очі враз посмутніли.
Того, що знайшли мене.
А де?
В степу.
А хто ж знайшов?
Не знаю.
А коли?
Та Михайлик тільки похнюпився і, хоч як смикав нетерплячий Івашко, більш не сказав нічого.
По - правді, він нічого гаразд і не знав про себе, хоч інколи здавалось йому, що пам’ятає.
То виділася мати, молода, білява.
Носить його по дворі, кута квітчастою хусткою, забавля, щоб не плакав.
А батько, високий, чубатий, цюка сокирою коло дровітні й приказує влад : Ой гоп, ту - ту - ту!